Закінчити інститут, щоб творити історію

П’ятдесят років тому студентами фізико-математичного факультету Запорізького педінституту стали юнаки та дівчата, яким судилося у майбутньому залишити після себе значний слід в історії нашого міста.

... Закінчувалося перше післявоєнне десятиліття, Запоріжжя вже було відбудоване, до інститутів вступали діти фронтовиків. Це було покоління, виховане на героїчному минулому батьків, - романтичне, завзяте, допитливе. До того ж, на фізматі їх зустрів декан А.П. Батраченко, про якого вони через роки згадували, як про близьку людину. Та й викладачі того часу були справжньою плеядою талановитих педагогів – С.П. Засядовов (пізніше декан), М.М. Федорова, І.М. Фішман, Н.Л. Кур’янович, Ф.М. Борщевський, І.П. Щербак, А.Б. Коган... Все це було передумовою того, що через п’ять років студенти вийшли з інститутських стін неординарними особистостями.

Ще під час навчання вони створили комсомольський штаб допомоги міліції, і ця практична діяльність допомогла їм виявити організаторські здібності. Леонід Чугуєнко став завідувачем відділом оборонно-спортивної роботи обкому комсомолу, а пізніше – очолював роботу сектору ЦК ЛКСМУ, на пенсію вийшов у званні полковника.

Григорій Яндола після закінчення інституту займав посади в обкомі партії, був головою обласного комітету народного контролю.

Віктор Макаренко, Борис Козлов, Микола Шама та Валентин Піщурін вибрали непросту долю правоохоронця. Працювали спочатку в карному розшуку, а потім їхні шляхи розійшлися: Макаренко – завідувач сектором ЦК партії, Козлов – полковник міліції, Шама став генерал-лейтенантом служби безпеки, а Піщурін – начальником добровільної народної дружини.

Зуміли реалізувати свої здібності і Віктор Трофименко, Таміла Шилкіна, Віктор Бойко, Іван Пантелєєв.

Про те, що школа одержала прекрасних вчителів – Бориса Тетерятника, Лілію Заєць, Олександра Левіна, Валентина Тишняка, Людмилу Столярову, Варвару Малишеву, Віктора Сисоєва, - говорить їхній подальший життєвий шлях.

Під керівництвом начальника облвно Тетерятника працювало не одне покоління випускників ЗДПІ, а Віктор Сисоєв – відомий вчений, кандидат педагогічних наук. Кандидатом фізичних наук стала Галина Шаповалова, а Ліля Заєць – заслуженим вчителем України.

Віталій Воловик через два роки після закінчення інституту, у 1961 році, очолив комсомольський комітет на республіканському комсомольському будівництві Дніпрорудненського залізорудного комбінату. А потім – вища партійна школа, робота у обкомі КПРС. Випускник фізико-математичного факультету, Воловик знайшов себе у зовсім інших сферах діяльності – захистив докторську дисертацію з філософії і написав цілу низку книг, які відображають наше недавнє минуле. Минуле часом суперечне, часом – трагічне... Але це було життя цілого покоління, яке творило історію.

Першого вересня 2004 року колишні однокурсники планували зібратися в університеті і відсвяткувати 45-річчя випуску. Доля розпорядилася інакше. Зібралися вони 10 травня, щоб провести в останню путь Бориса Тетерятника. Прийшов весь курс, всі, хто дожив...

Ми в нашому університетському музеї пильно бережемо кожну фотографію, кожен документ, бо за ними – історія, людська доля. Не можна, щоб коротковічність нашого життя розривала зв’язок поколінь. І ми з радістю зустрічаємо всіх, хто несе нам, як реліквію, архівні матеріали.

Людмила Бочарова,