Спогад про літо

В цьому році кільком студентам ЗДУ під час літніх канікул пощастило працювати вожатими у відомому дитячому таборі “Артек” в Криму. Серед них був другокурсник факультету менеджменту Сергій ПОЗНЯК.

Ріккі Мартін із Запоріжжяі

- Як ти потрапив до “Артеку”?

- Була умова: достроково скласти сесію. 20 квітня ми мали приїхати в Крим.

- Твої враження від першого знайомства з табором.

- Дуже велика територія. Взагалі-то табір не один. Їх десять. Вони ніби автономні, але все це разом і є величний “Артек”.

- Як проходив розподіл по загонах?

- З нашими бажаннями не рахувались. Я працював і з 9-10, і з 13-14-річними дітьми. І кількість дітей у загоні була різна: від 16 до 36. Спочатку важко було всіх запам’ятати, бо у формі вони всі схожі…

- Як діти ставляться до форми?

- У перші дні скаржаться: не подобається, не той розмір. Потім звикають. До речі, ми теж ходили у формі.

- Діти всі різні, до кожного треба знайти підхід. Чи вистачало тобі для цього педагогічних знань?

- Я приїхав до “Артеку”, не маючи жодних знань із педагогіки. Доводилося вчитися на власних помилках. Але це був цікавий і корисний досвід.

- Мабуть, траплялися курйозні ситуації…

- Дуже багато! Запам’яталося, як ми проводили анкетування. На запитання: “З ким у вас асоціюється ваш вожатий?” – мене порівнювали з Мауглі, з Термінатором і навіть з… Ріккі Мартіном.

- Отже, тепер в ЗДУ є свій Ріккі Мартін! А насправді, хто із “зірок” побував у таборі?

- В “Артеці” всі зміни тематичні. Наприклад, кінофестиваль. Або фестиваль “Сузір’я”. На кінофестиваль приїздили Ребров, Плахов, Крачковська, Писанка. Але найбільше мене вразив виступ “ментів” (Дукаліс, Ларін тощо).

- В таких заходах ви були тільки глядачами. А що ви самостійно робили разом із дітьми?

- Всю зміну готувалися до гала-концерту, до музичного конкурсу. Роль вожатого в цій підготовці дуже велика – особливо, якщо діти маленькі. У нас взагалі не було вільного часу. Хоча у дітей також. Постійно щось відбувається. Ми часто відвідували різні цікаві місця: дельфінарій, палац у Лівадії, Воронцовський палац в Алупці.Там тільки встигай дітей рахувати!

- Життя в таборі дуже цікаве, але це важка робота. Яке твоє найбільше досягнення в ній?

- Я навчився організовувати дітей, формувати колектив, знаходити спільну мову з дітьми різних національностей. Всі вони такі різні! Головне – бути для них старшим другом, тоді вони тобі довірятимуть.

- Чим став для тебе “Артек”?

- Певною мірою, випробуванням. Думаю, можна сказати, що “Артек” – це школа життя.

Вікторія ЩАННІКОВА,
студентка відділення журналістики