Ха-ха!

“Заблукав”

Зустріч Нового року таке свято, яке для багатьох не минає без пригод та казусів… Ось прийшов він, довго-очікуваний! Ми, як водиться, святкували до ранку. Втомилися, вже збираємося розходитися… І тут заходить наш друг Андрюха. Вигляд у нього – що треба, “дуже новорічний”: у сімейних трусах, “сланцях”, короткій жіночій дублянці.

- Дівчата! А це, бува, не до вас під ранок завітали?

У нас приватний будинок. Великий двір охороняють собаки. Ми прийня-ли слова Андрюхи за п’яний жарт, але все ж вийшли подивитися. Що за ди-во?! Перед нашими очима – абсолют-но незнайомий чоловік, обвішаний блискучим “дощиком”. Запитуємо:

- Що ви тут робите?

У відповідь чуємо:

- А Віталика можна?

- Якого Віталика? Тут та-кого немає. Де він мешкає?

Чоловік називає вулицю Щасливу. Ми оторопіли:

- З Новим роком! Ви на Кічкасі, а Щаслива – на Правому березі.

“Гість” довго не міг повірити, та, прочитавши табличку на нашому будинку, гірко зітхнув:

- Як же я сюди потрапив?

Кульмінацією стали слова:

- Люди, позичте 5 гривень на Правий доїхати!

Яна ПРОХОРОВА,
студентка відділення журналістики