Ім’я для історії

Незвичайний барон

Він народився у Харкові 2 липня 1834 року. Його мати, малоросійська поміщиця, по-мерла, коли дитині ще не ви-повнилося двох років. А ба-тька Микола Олександрович втратив 13-річним підлітком.

У 1844-45 роках Корф нав-чався у навчальному закладі міста Верро в Ліфляндії. По-тім – у Петербурзькому пан-сіоні Олександра Яковича Фі-ліппова. Юнак полюбив шкі-льну й учительську справу. Не дивлячись на те, що йому – завдяки родинним зв’язкам й особистим видатним здіб-ностям – “світила” блискуча кар’єра в департаменті мі-ністерства юстиції, Корф кидає службу в Петербурзі та поселяється в своєму родовому маєтку: селі Нескучному Катеринославської губернії.

Коли молодому барону було 22 роки, він одружився з донькою місцевого поміщика Марією Михайлівною Клев-цовою. А після відкриття земських установ Корф виступає у ролі громад-ського діяча. Він багато зробив для організації земських шкіл і для того, щоб покращити навчання і виховання в них.

У 1867 році Корфа обра-ли від земства членом учи-лищної ради Олександрів-ського повіту, а потім і голо-вою цієї ради. На час з 1867 по 1872 роки припадає пік кипучої, плідної діяльності Миколи Олександровича. Барон особисто відкриває всі школи цілого повіту. Він об’їжджає їх, ревізує, навіть дає зразкові уроки! У За-порізькому обласному архі-ві зберігаються складені ним величезні звіти, де відчувається педагогічний інтерес Миколи Олександ-ровича. Завдяки його ке-рівництву в Олександрівсь-кому повіті відкрилося понад 40 зем-ських шкіл.

Корф створив тип трирічної земської школи, заняття в якій велися одним учи-телем одночасно з учнями трьох кла-сів. Микола Олександрович розробив детальні плани таких занять. По суті, він був видним, як зараз кажуть, “мето-дистом” з початкового навчання. З-під його пера вийшли підручники “Руко-водство к обучению грамоте”, “Русская начальная школа”, “Наш друг”, “Малют-ка”. Усі книги він перевірив на практиці.

Оскільки у той час не вистачало вчительських семінарій, він готував учителів і учительок, перетворивши свій дім у маєтку Нескучному на справжнє педагогічне училище. Серед його учнів був і видатний український етнограф, історик, педагог Яків Пав-лович Новицький, про якого газета “Запорізький університет” писала у жовтні минулого року.

У 1872 році земська діяльність Корфа припинилася: його “заба-лотувала” реакційна частина земства, яка була не задоволена ліберальною діяльністю барона у сфері народної освіти. Корф переселився в Женеву, де прожив до 1880 року. Нарешті Маріупольське земство викликало його з-поза кордону для керівництва учи-тельським з’їздом. У червні 1883 року Микола Олександрович керує учите-льським з’їздом Бердянського повіту, а у вересні того ж року його обрали почесним попечителем зразкового ремісничого училища Гнєдіна.

За рік до того барон Корф відмо-вився балотуватися на посаду члена Московської міської управи, де мав завідувати міськими училищами, хоча взяти участь у балотуванні його запро-шували гласні Московської міської думи. Тоді знайшлися впливові газети, котрі засудили кандидатуру Корфа, незаслужено звели наклеп на всю його попередню діяльність. Можливо, саме це призвело до передчасної смерті. Микола Олександрович Корф помер 18 листопада 1883 року.

Людмила БОЧАРОВА,
директор музею ЗДУ