Інтерв’ю Кобзаря

Якщо лише на хвилинку уявити, що Шевченко повернувся на Україну…

- Тарасе Григоровичу, Ви вірили у світле майбутнє нашої Батьківщини. Яке враження на Вас справила тепер уже незалежна держава?

- Я вірив, що на Україні, “на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі”. Дійсно, наша багатостраждальна країна здобула незалежність. Здійснилися мрії багатьох поколінь справжніх, національно свідомих українців. Але я побачив зовсім не те, на що сподівався. Нова Україна розшматована панами-недолюдками та чиновниками, а люди страждають, живуть у скруті.

- “Не вмирає душа наша, не вмирає воля”. Ці Ваші слова вважають пророчими. А як Ви вважаєте, для України ще не все втрачено?

- Не треба забувати, що завтра починається сьогодні. Я вірю в українців, в їхнє прагнення змінити життя на краще й перетворити нашу Батьківщину на дійсно вільну та незалежну державу. Треба працювати, боротися, щоб Україна стала великою і могутньою.

- Ви піднесли любов до рідної мови, турботу про її розвиток на висоту патріотичного подвигу. Вас вважають творцем української літературної мови. Як Ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію?

- Треба зробити все можливе, щоб наше слово не вмирало, боротися за його існування. Зараз русифікація населення на сході України досягла страшних розмірів, люди цураються рідної мови.

- Ваше життя – зразок служіння Батьківщині…

- Я вірю в невмирущість духовного потенціалу нашої країни. Українці повинні об’єднатися, щоб ожила справжня, велика і непорушна, єдність національної родини.

- Тарасе Григоровичу, що ви побажаєте сьогоднішній молоді?

- Мені б дуже хотілося, щоб ви будували нову Україну. Щоб прокинулися національна гордість, самосвідомість українців. Ваш святий обов’язок – відродити Батьківщину для нової слави, для щастя і злагоди. Я вірю, що Україна пройде крізь терни до зірок. І хай вам Бог помагає!

Ірина КЛЬОВАНИК