Наша галерея

Студенти відділення журналістики ЗДУ (ІV курс, група “Газетна журналістика”) зустрілися із відомим запорізьким художником-графіком Леонідом Томіліним в інтер’єрі його виставки. Свої враження вони виразили у формі заміток та есе. Сьогодні ми публікуємо деякі з них.

Здрастуйте, пане Томілін!

У грудні минулого року в Запорізькому художньому музеї проходила п’ята персональна виставка Леоніда Томіліна.

Художник розробив унікальну методику малюнка, олівцем відтворюючи “мазки фарби”. Його роботи вдало виставлялись у Франції, США, Німеччині…

Досить подивитися хоча б на один з малюнків Томіліна, щоб переконатись: у ньому є таємниця, відома, можливо, лише автору. Проте проникливому глядачеві вдається її розгледіти, хоч і по-своєму.

На виставці було понад 40 робіт. Переважна більшість – абсолютно нові. Назви говорять самі за себе: “Самотність”, “Замкнутий простір”, “Дика природа”, “Нірвана”, а також серія “Здрастуйте, пане Малевичу!”

Олена ОНИЩЕНКО

Оригінальний і чаруючий

“У моїх роботах має бути інтрига”
Леонід Томілін

Думаю, немає необхідності співати дифірамби художнику Леоніду Томіліну. Його роботи промовляють за себе. Це дійсно щось унікальне!

Чи доводилося вам бачити малюнки, що нагадують полотна живопису? Чи багато художників, які працюють в такій складній і незвичайній техніці? Можна бути певним, ви скажете: “Ні”. А значить, вам просто необхідно побачити роботи Леоніда Томіліна. Його картини – особливий світ. Світ, який відкривається для тих, хто уміє відчувати і фантазувати. Це світ самого автора, повний то тривоги, то спокою, то приреченості, то життєстверджуючої сили.

Напрямок, у якому працює Леонід Томілін, в Німеччині охрестили “новим романтизмом”. Я би додала, що це романтизм нового століття, коли розум сягнув такого рівня, що людству просто необхідно повернути собі уміння сприймати оточуючу реальність по-чуттєво, а не раціонально. Таку можливість дають роботи цього художника, оскільки у кожній з них на перший план виносяться відчуття, власне сприйняття дійсності (причому, не тільки автором, а й глядачем).

Відомий мистецтвознавець, директор Музею російського мистецтва у Джерсі-сіті (США) Олександр Глезер назвав стиль Томіліна “експресивним абстракціонізмом”. Деякі вважають, що в даному разі ми маємо справу з одним із варіантів супрематизму… Але ж не в назві суть! Тому і важко визначити, на яку “поличку” слід покласти роботи цього художника, що він справді оригінальний. Роботи Леоніда Томіліна і чарують, й інтригують. Щось неясне, що прокинулося в душі від дотику до незвичайного світу його картин, примушує ще і ще раз звернути до них по-гляд і відчути ту енергію, яку випромінює кожна робота художника.

Цього я не розумію…

Яна ПРОХОРОВА

Роботи Томіліна не справили на мене особливого враження, бо я не прихильниця такого стилю живопису. За словами художника, у кожній картині закладений якийсь смисл, але я не можу його усвідомити. Кілька варіацій з серії “Здрастуйте, пане Малевичу!” мені абсолютно незрозумілі, я не знаю, що хотів відбити художник. Я віддаю перевагу картинам більш легким для сприйняття.

Падаючи углиб підсвідомості

Тетяна БОРИСОВА

Спочатку був “Срібний ранок”, після якого почалися “Весняні метаморфози”, які обернулися “Ілюзіями в сірому”. І ось він опинився у своєму “Новому вимірі”. Так, користуючись назвами персональних виставок Леоніда Томіліна, можна образно окреслити його творчий шлях.

У цьому новому вимірі, в цьому викривленому фантазією художника просторі не так багато кольорів. Точніше, усього три: чорний, білий і сірий з усією безліччю його відтінків. Але у своєму співзвуччі вони створюють яскраву палітру, що спливає у підсвідомості. І ви миттю потрапляєте в ілюзорний світ сновидінь, плавних форм, чорних квадратів і розбитих дзеркал.

Знайомтеся: це світ Леоніда Томіліна – художника-графіка, який примушує олівець скинути аскетичні кайдани і прорватися в супрематичну площину, де не треба думати, а треба відчувати.

Томілін не зображує нічого однозначного і скороминучого. Він підштовхує глядача “упасти” вглиб своїх робіт.

Рвуться зв’язки з реальністю або з тим, що ми звикли вважати реальністю. Вас заключає у свої нескінченні грані чорний квадрат. Точніше, десятки його варіацій із серії “Здрастуйте, пане Малевичу!”.

Не бійтеся впасти в “Супрематичний конфуз”. Не поспішайте відвернутися від цих картин. Від цього дивного і чарівного світу ілюзій і марень.