Тет-а-тет

12 шпаг для відчайдушних

Четвертий рік на факультеті соціальної педагогіки і психології Запорізького державного університету існує театральне відділення. Молоду кафедру психології творчої діяльності очолює відомий режисер, народний артист України Олександр Король. А серед викладачів більшість працює у театрах Запоріжжя.

Пам’ятаєте фантазера і пройдисвіта Хлєстакова (“Ревизор”)? А Тоні з “Таємниці сім’ї Краун”? А симпатягу Боні з “Королеви чардашу”? Всі ці ролі на сцені Запорізького музично-драматичного театру зіграв 29-річний актор Євген Дзига.

Він випускник Харківського інституту мистецтв. Працював у драмтеатрі Северодонецьку, у театрах Кривого Рогу. В Запоріжжі ми вже бачили його на сцені муніципального театру-лабораторії “Vie” (поліцейський у виставі “Влюбленный полицейский”). Два роки тому Євгена Дзигу запросили в ЗДУ. Зараз він викладає “Майстерність актора”, “Основи сценічного руху”, “Сценічну боротьбу” і “Фехтування”.

- 12 нових шпаг! Таке багатство, – поділився радістю Євген ДЗИГА на початку розмови.

- Важко вступити на театральне відділення?

- Конкурс близько чотирьох абітурієнтів на місце. Є бюджетні місця, є і контрактні, та не всіх беруть. Як немає здібностей, то плати – не плати…

- У вас виникають педагогічні проблеми?

- Студенти – от проблема. Третина з них розуміє, навіщо прийшли. Вони знають, чим це “загрожує”, скільки вони зароблятимуть і як житимуть…

- Свідомо підходять до майбутньої професії?

- Свідомо. Але їх не лякають труднощі роботи актора. Що цікаво: в цій категорії є студенти і забезпечені, і малозабезпечені. Здавалося б, живе погано, розуміє, що й далі житиме погано з такою зарплатою, але приходить і старанно вчиться. - Це третина студентів. А решта?

- Є люди, які вступили помилково. Вони ще не знають, куди “вляпались”. Є, хоча й мало, найнеприємніших – тих, хто прийшов заради диплому.

- З ними важко працювати?

- Вони вчаться без бажання, а так нічого не вийде. Викладач не може насильно щось вкласти в голову. Але коли не прагне досконалості один, не вийде і в усього курсу. Адже у нас колективна творчість. Ми зараз із цим зіткнулися. Готуємо драматичні уривки. В кожному зайнято троє-четверо. І деякі з цих уривків не зможемо винести на екзамен, бо хтось один в них не працює як слід.

- Чи можна потрапити на екзамен і подивитися роботи ваших студентів?

- Вхід для глядачів вільний. Екзамени, як правило, проходять або в муздрамі, або в Театрі молоді. Дізнавайтеся на нашій кафедрі, коли і де будуть іспити, і приходьте.

- Чи не виникало ідеї створити з акторами-студентами повноцінну виставу для міста?

- Давно вже робляться кроки у цьому напрямку. Олександр Петрович Король виношує ідею Учбового театру ЗДУ. Але для цього потрібна матеріальна база. Обладнана сцена. Костюми (зараз нам доводиться брати їх під чесне слово в театрах міста). Декорації…

- Запитання до вас, як до актора: чи є для вас “роль-мрія”?

- Насправді це неправильно: можна мріяти про роль короля Ліра, прагнути зіграти її певним чи-ном, а режисер “побачить” по-своєму… І мені вже не захочеться грати цю роль так, як вимагає він.

- Які ролі для вас улюблені?

- Хлєстаков. Боні. Бо вони найважче далися. В “Ревизоре” довго довелося бути запасним, потім я вийшов на сцену майже без репетицій. А в ролі Боні треба співати, тоді як у мене немає “опереткового” голосу.

- Який кращий день у вашому театральному житті?

- Він же одночасно і найгірший. В Северодонецьку ми поставили “Гамлета”. Я виконував головну роль. Коли ми привезли цю виставу на фестиваль “Театральний Донбас”, він був визнаний кращим, одержав приз за режисуру… Після вистави на фестивалі був фуршет, трупу нахвалювали, “носили на руках”, а я в цей час лежав у номері готелю з температурою 40 градусів, пив таблетки і навіть погано усвідомлював, що відбувається…

Дмитро НЕПОМНЯЩИЙ,
студент відділення журналістики