По дорозі до університету

30-ті роки. Викладачі

Закінчення. Початок в №8 від 20 квітня 2003 р.

Високу оцінку одержували лекції з суспільних наук Івана Петровича Щербака. Випускник Запорізького державного педінституту 1937 року, перший заступник міністра освіти Киргизької РСР Я.М.Глущенко згадував: “Іван Петрович користувався великим авторитетом у студентів”.

30 грудня 1935 року в інститутській багатотиражці було опубліковано замітку під назвою “Виносимо подяку товаришу Щербаку”, в якій сказано: “Студенти ІІІ курсу мовлітфаку за гарну високоякісну подачу матеріалу, за вміння зацікавити студентів своїм предметом, за товариське ставлення, за своєчасні, всебічні, добре організовані консультації висловлюють подяку лекторові”.

Випускник ЗДПІ Ілля Іванович Бебешко після закінчення математичного факультету служив на флоті інструктором учбового загону підводного плавання. В листі директорові інституту він дякував йому особисто і просив передати слова глибокої поваги та вдячності “інженерам педагогічних кадрів” Батраченку, Щербаку, Гриценку, Базилевському.

Інститут мав добру репутацію, його випускники вважалися майстрами педагогічної справи. Так, Гаврила Прокопович Сачава закінчив у 1939 році природничий факультет ЗДПІ, де, як він пише, отримав глибокі знання, надійну путівку у життя.

І викладачі, і студенти шанували математика Андрія Потаповича Батраченка за те, що він глибоко знав предмет, умів найскладніші теми викладати стисло, доступно, а записи на дошці робив чітким красивим почерком. Любили його і як декана факультету.

У цей час (1937 – 1941) директором інституту був Володимир Антонович Поселянин. При ньому інститут буквально розквітнув. Високої думки про ЗДПІ були і в Народному комісаріаті освіти, про що свідчать грамоти, схвальні оцінки. Зокрема, ЗДПІ одержав відзнаку в травні 1941 року.

Безхмарне небо початку літа сяяло над інститутом. Попереду бачилися нові перспективи, творчі звершення. Та почалася війна.

Іван ПУХА, доцент;
Поліна БАРАНЕЦЬКА, студентка філологічного факультету

“Навантаження я не витримав”...

Директор музею ЗДУ Людмила Бочарова надала нам можливість познайомитися з листом одного з кращих викладачів ЗДПІ Михайла Семеновича Гриценка. Цей документ зберігається у фондах музею. Ось що пише Михайло Семенович:

“Про Запорізький педінститут я часто згадую, в ньому пройшли перші роки моєї науково-педагогічної діяльності (1933-1941). Вийшло так, що мені довелося працювати завідувачем кафедри педагогіки і заступником директора з науково-навчальної частини в інституті, де часто мінялися директори (всі вони абсолютно не знали специфіки роботи вищого педагогічного навчального закладу, їх “пробирали” за це міськком і обком партії, бо Наркомпрос УРСР формально “затверджував” їх на посаду).

Всі директори більш за все займалися підсобним господарством інституту на острові Хортиця, в інституті бували рідко, а мені доводилося з 8-ї ранку до 12-ї вечора займатися справами вузу.

Особливо важко було працювати в період репресій. Такого навантаження я не витримав і на початку 1941 року подав заяву про звільнення мене з посади заступника директора. Почалася війна…”