“І це мине” (Соломон Мудрий)

27 жовтня відбулося чергове засідання студентського філософсько - культурологічного клубу “Сова Мінерви”.

Головна тема засідання була такою: “Життя як цілісність”. Але найцікавішим видалося обговорення питання про щастя. Чим воно є у житті кожного з нас? Версій було безліч. Деякі висловили думку, що щастя як такого взагалі не існує. Проте були і протилежні судження з цього питання. А можливо, воно в малому, оце щастя. Ти виходиш у весняний сад, чи успішно склав екзамен, або ж просто так щасливий, і все… Це відчуття живе в кожному з нас, чекаючи, можливо, своєї години.

Торкнулися на засіданні і теми смерті. Як має діяти, скажімо, лікар, безнадійний пацієнт якого благає допомогти йому померти? І в чому взагалі полягає сенс життя? Або, наприклад, чи існує Бог? Не обійшлося на зустрічі і без гумору. Один чоловік, приблизно років 45-50, заявив, що він і є той самий Бог, принаймні до закінчення цієї лекції. Його прізвища з певних причин не називаю. Аудиторія відреагувала щирими усмішками, навіть сміхом. Хоча, мабуть, даремно. Хто його знає?.. Не обійшли і тему кохання. Висловлювали думку, що це найцінніше почуття, величезний дар життя, який не кожному дається, і ще багато, багато чого… І знову ж, чоловік, який назвав себе Богом до закінчення загальної дискусії, зауважив, що “кохання - це реакція, що відбувається в ендокринній системі кожного з нас”. Що з цього правда, кожен вирішує для себе сам, адже ми відрізняємося один від одного власними позиціями, світобаченням.

Звичайно, не можна відразу відповісти на ті питання, які ставляться людством впродовж всього свого існування. У будь якому разі, як процитував один із учасників засідання Соломона Мудрого, “і це мине”. Саме ця фраза була написана на персні великого царя, яке було з ним і в часи горя, і в часи щастя.

Світлана ЛЕВЧЕНКО