Питання руба

Чи віриш ти в кохання?

З таким запитанням я звернулася до нашого університетського студентства напередодні Дня Святого Валентина.

Оля (математичний факультет): Кохання, як і життя, непередбачуване. Відпочиваючи влітку в Кирилівці, я закохалася в одного ді-джея, якого вперше побачила на дискотеці. Згодом у нас закрутився роман. Прикро, але прийшов день розлучатися: я поїхала додому закінчувати 11 клас, а Женя – навчатись у Запоріжжя. Ми не бачилися майже чотири місяці. Я дуже сумувала, оскільки ми навіть не обмінялися телефонами, а за адресу й мови не було… Скінчилася осінь. На зимові канікули тітка запросила мене до себе. І тут вдруге після тривалої розлуки я зустріла його… Це були найщасливіші дні в моєму житті! Зараз я навчаюсь в університеті і зустрічаюсь зі своїм коханим. Просто клас!

Свєта (факультет іноземної філології, російське відділення): Кохання – це коли зустрічаються дві половинки, люди, які не можуть жити один без одного. Це коли розлучаєшся (навіть на кілька хвилин) і вже думаєш про нову зустріч з коханим. Але останнім часом я почала вагатись, чи існує це почуття взагалі, оскільки в мене самі розчарування в хлопцях. Вони за зовнішнім блиском часто не помічають душі дівчини, не цінять її.

Андрій (факультет іноземної філології, німецька мова): Кохання приходить і зникає, а їсти хочеться завжди. Не знаю, як для кого, а для мене на першому місці завжди буде їжа. Адже кохання – це несерйозно. А без хорошого харчування не проживеш.

Таня (економічний факультет): День Святого Валентина… Як я ставлюсь до нього? Напевно, ніяк. Хоча це день, коли люди говорять про своє кохання, про симпатії частіше, ніж завжди. Я вважаю, що освідчуватись треба щодня, щохвилини! Треба намагатися робити так, щоб кохана чи коханий в кожному твоєму вчинку могли бачити трепетне ставлення до себе. А що таке кохання? Кожен вирішує сам. Визначення не існує. Але, як будь-яка нормальна незакохана людина, я задоволена, що існує 14 лютого – ще один привід зібратись з друзями і віддати належне традиції.

Діма (факультет менеджменту): Один відомий філософ (не жаль, не пам’ятаю прізвища) сказав, що “кохання – це стара пісня, під звуки котрої кидаються до танцю навіть літні люди”. Так трапилося і зі мною. Зараз в мене не життя, а суцільна пісня, оскільки я закоханий по самі вуха. Моя дівчина – дивовижне створення, за яке я буду вдячний Богові завжди!

Записала Маргарита ГУЖЕЛОВСЬКА,
наш кор.
Малюнок Віктора КОНДРАТСЬКОГО