Клуб експертів

В студентському житті чимало складних проблем. Ми вирішили створити в нашій газеті “Клуб експертів”, які зможуть висловити про них свої думки. Хто вони, ці “експерти”? Ну, звичайно ж, старшокурсники! Першою на обговорення винесли проблему стосунків з викладачами. У кожного студента, мабуть, трапляються ситуації, коли він почувається ображеним… Тож, давайте дізнаємося, що може стати причиною образи?

Постукай у двері - і йди геть!

Більше за все завдає прикрощів неповага викладача до студентів як до особистостей. Намагання принизити: “Я такий розумний, мені так багато років, я все знаю й умію. А ви, тупі студенти, ліниві, нічого не знаєте, не хочете знати і ніколи не знатимете. Ваші батьки працюють, за вас платять, а ви байдики б’єте”.

Звичайно, існує актуальна проблема недбалих студентів. Та не треба щоразу про неї нагадувати. Тим більше, що є чимало молодих людей, котрі чесно працюють і в душі ображаються, вислуховуючи несправедливі нарікання.

А ось інший приклад принизливої “виховної роботи”. Спізнившись на дві хвилини, я швидко заходжу до аудиторії і намагаюсь тихо сісти на місце, не заважаючи викладачеві. Але він змушує мене вийти за двері, потім постукати, зайти знову, попросити пробачення, розповісти про причину запізнення… І, зрештою, не пускає на заняття! “Можеш до кінця семестру більше не з’являтися на моїх парах!” – каже він.

Вікторія ТИМОШЕНКО

Стереотип чи жива людина?

Реальне випробування моєї гідності мене спіткало ще в школі, коли учителька російської літератури при всьому класі на підвищених тонах “аналізувала” мене з усіх боків, зазначивши при цьому, що моя особистість сповнена того, про що не заведено згадувати за обідом. Стиснувши зуби, я, як міг, стримувався, заспокоюючи себе: “Те, що людина говорить про іншого, в першу чергу, характеризує її саму”. Блідий, але не зломлений, я вийшов із кабінету. Це було ще десь у сьомому класі...

В університеті відвертих утисків я не відчував. Відзначу лише, що викладацькі стереотипи (особливо неадекватні) викликають обурення. Маю на увазі те уявлення про студента, яке формується у деяких викладачів при першому знайомстві, і непорушно стоїть між ними та студентом аж до іспитів.

Костянтин КОВАЛЬЧУК

Опальний Інтернет

Я намагаюся не конфліктувати з викладачами, бути завжди ввічливою й одразу справити приємне враження. Проте одного разу виникла-таки неприємна ситуація. Викладач відмовився ставити мені залік, навіть не роз’яснивши, чому саме. І тоді вперше за весь час навчання як у школі, так і в університеті, я дозволила собі докорити викладачеві: “Ви поставили залік студенту, який майже не ходив на пари, а мені відмовляєтесь, хоча всі “енки” я відпрацювала і маю багато позитивних оцінок”. Це був єдиний випадок. І сподіваюсь – останній.

Мені також не подобається погане ставлення деяких викладачів до тих студентів, котрі знаходять матеріал для рефератів, курсових чи дипломних в Інтернеті. Я розумію, що знаходяться такі індивідууми, котрі навіть не прочитали той запозичений матеріал. Але багато студентів, шукаючи, компонуючи, корегуючи та друкуючи відібраний матеріал, проводять перед комп’ютерами більше часу, ніж провели би в бібліотеці!

А взагалі-то я стараюся пам’ятати жартівливе прислів’я: “Викладач завжди правий”.

Катерина ДАВИДОВА

Тебе ще не відрахували?

Більше за все мене обурює, що чимало викладачів (не всі, зрозуміло), ставляться до студентів без поваги. Вони вважають, що все дозволено: можна принизити студента в присутності однокурсників, невдало пожартувати – все зійде з рук.

Я спостерігала таку картину: хлопець заходить в деканат, а один з викладачів зустрічає його словами: “О, тебе ще не відрахували? Дивно…” Думаю, студенту не дуже приємно було це почути – та ще й в присутності інших викладачів.

На мою думку, викладач повинен заохочувати до знань, а не відлякувати. Адже коли викладач ставиться до тебе, як до рівного, працювати з ним набагато приємніше. До нього ідеш з усмішкою і виходиш з аудиторії з хорошим настроєм.

Тетяна ГАВРИЛЕНКО

Postscriptum. Це ще не всі наші експерти висловилися. Продовжимо розмову в наступному номері…