На шляху до Національного

Зачекаємо до травня

Багато хто з нас не раз задавався питаннями стосовно сьогоднішнього положення України в світі, її відношення до країн-сусідів і навпаки. І Росія, для кого на щастя, а для кого й на жаль, – одна з тих держав, які потрібні Україні в плані співдружності, співробітництва. Та це й не дивно. На початку дев’яностих років ХХ століття ланцюг, що мав назву СРСР, розірвався. Його ланки відразу реабілітуватися і функціонувати у повному позитивному русі, звичайно, не змогли. Для того необхідні кваліфіковані кадри і час. З моменту отримання державності пройшло 13 років, а змін на краще в нашій державі небагато. Внаслідок чого ж все так відбувається? Розколу СРСР, чи, може, істина ховається глибше, у сторінках років чи навіть століть?

350-річчю возз’єднанняУкраїни з Росією був присвячений виступ у Запорізькому держуніверситеті народного депутата України, доктора історичних наук, академіка НАНУ Петра Толочко. На зустріч з депутатом зібралися керівництво ЗДУ, викладачі і студенти. За словами Петра Петровича, у 1654 році ініціатива возз’єднання двох братських країн належала Україні. Уперше воля нашого народу пролунала з вуст гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського (один із попередників Хмельницького), який був лідером селянсько-козацького повстання проти Речі Посполитої, в складі якої була частина українських земель. Це були найголовніші моменти в історії возз’єднання тодішньої Малоросії із Росією при царі, і наслідки цих подій відчуває Україна ХХІ століття.

Не часто до ЗДУ приїздять народні депутати, тому після вичерпної історичної доповіді розмова зайшла зовсім про інше. До Петра Толочка постав ряд запитань з боку слухачів. Зокрема у Тетяни Яцун, помічника ректора з кадрових питань: - Петро Петровичу, скажіть, чи є перспективи збільшення фінансування та отримання кредитів на навчання студентів?

На що П. Толочко відповів:

- Сьогодні на рівні Міністерства освіти і науки України робиться багато, щоб кредитувати навчання наших студентів. Але, на превеликий жаль, достатньої кількості коштів на вирішення цієї проблеми Міністерство не має. Василь Кремінь постійно наполягає на тому, що прогресивна форма кредитування на здобуття освіти вкрай необхідна. Потрібно створити позитивні умови для студента, який навчається або тільки буде навчатися за цією формою, щоб він зміг у майбутньому за неї розрахуватися. Або хоча б вивчитися.

Не обійшли і житлове питання, яке є досить наболілим для наших співробітників. Хоча питання про вторинний ринок квартир і поставив Григорій Брехаря, проректор з наукової роботи та перспективного розвитку, все ж воно відображало зацікавленість багатьох викладачів ЗДУ.

- Вам, а саме ректорові університету, потрібно надати до Верховної Ради відповідного документа, - відповів народний депутат. - Ми це поставимо на розгляд комітету, а далі на рівні Верховної Ради намагатимемося вирішити цю проблему.

Але найцікавішою була відповідь Петра Толочка на запитання академіка Валерія Савіна щодо Собору слов’янських народів, який, скоріш за все, відбудеться в Запоріжжі. Ректор університету виразив надію, що гості міста – три президенти України, Росії та Білорусії–завітають до ЗДУ, який, до речі, міг би до такої події, а саме до травня, мати назву Запорізького Національного університету. І, на радість присутніх на зустрічі, Петро Петрович погодився посприяти нашому університетові у справі отримання статусу, який змінить наше життя на краще.

Ну що ж, будемо сподіватися і очікувати квітучого, запашного травню.

Світлана Левченко