Склалася конфліктна ситуація? Не впадайте у розпач

Проводячи мониторінг серед студентів та викладачів ЗДУ з метою виявлення найбільш актуальних психологічних проблем, які їх турбують (про це ми розповідали в нашій газеті, № 20 від 11 грудня 2003 р.), ми прийшли до висновку, що каменем спотикання при взаємовідносинах часто стає конфлікт – різке загострення протиріч між людьми. Про те, як знайти вихід із конфліктної ситуації, ми й поговоримо цього разу.

Там, де є протилежні думки, де зустрічаються люди, що мають різне уявлення про цілі і способи їхнього досягнення, де не придушується прояв людської індивідуальності і творчості, неминуче виникають непорозуміння. Разом з тим, ми відчуваємо дискомфорт і напруження, що часто призводять нас до стресової ситуації, вийти з якої буває часом нелегко.

Якщо не для всіх, то для більшості з нас характерне невміння знаходити гідний вихід із конфліктної ситуації. Як правило, ні в школі, ні в університеті умінню розв’язувати конфлікт не навчають.

Спостереження показують, що 80 % конфліктів виникає поза бажанням їхніх учасників. Ми більш чуттєві до слів співрозмовника, ніж до того, що говоримо самі. Ця особлива чутливість щодо звернених до нас слів походить від бажання захистити себе, свою гідність від можливого зазіхання, і тому ми не так пильно стежимо за своїми словами і діями. Одержавши у свою адресу конфліктоген (слова чи дія, що можуть привести до конфлікту), потерпілий хоче компенсувати свій психологічний програш, відповівши образою на образу. При цьому відповідь повинна бути не слабкішою, і для впевненості вона робиться з “запасом”. У результаті сила конфліктогенів стрімко наростає.

Вам відоме поняття “конфліктна особистість”? Напевно, серед ваших знайомих є люди, яким притаманні основні риси конфліктної особистості:

— прагнення домінувати, бути першим, там, де це можливо і неможливо, сказати своє останнє слово;

— бути настільки “принциповим”, що це спонукає до ворожих дій і вчинків;

— зайва прямолінійність у висловленнях і судженнях;

— критика, особливо необґрунтована, недостатньо аргументована, що не тільки дратує, а часто просто породжує конфлікт;

— поганий настрій, який часто буває благодатним ґрунтом для конфлікту;

— консерватизм мислення, поглядів, переконань, небажання перебороти застарілі традиції в колективі, що стали гальмом у його розвитку і неминуче призводять до конфлікту;

— прагнення сказати правду в очі, безцеремонне втручання в особисте життя інших, що створює складну, часом драматичну ситуацію;

— прагнення до незалежності — позитивна якість, але коли воно переростає в прагнення робити “усе, що хочу”, то зіштовхується з бажаннями і думками інших і загрожує неминучим конфліктом;

— бути наполегливим, як відомо, особливо в умовах конкуренції, дуже важливо, але наполегливість не повинна граничити з нав’язливістю;

— несправедлива оцінка вчинків і дій інших людей, приниження їхньої ролі і значимості викликає, як правило, негативну реакцію;

— неадекватна оцінка своїх можливостей і здібностей, особливо переоцінка, також призводить до конфліктних ситуацій;

—ініціатива, особливо творча, потрібна, але коли людина виявляє ініціативу там, де її не просять, це створює напружену і навіть конфліктну ситуацію.

Не існує суспільства, де не було б конфліктних людей, і якщо на вашому життєвому шляху зустрілася така людина або ви самі є таким, буде корисно знати кілька правил безконфліктного спілкування.

Не вживайте конфліктогенів, не відповідайте конфліктогеном на конфліктоген. Не забувайте, що якщо не зупинитеся зараз, те пізніше зробити це буде практично неможливо. Поставте себе на місце співрозмовника: не образилися б ви, почувши подібне?

Виявляйте симпатію до співрозмовника. Це похвала, комплімент, дружня посмішка, увага, інтерес до особистості, співчуття, поважне відношення, адже кожен з нас має потребу в позитивних емоціях.

Якщо ж не вдалося уникнути конфлікту, то принципове значення для його завершення має вибір стратегії.

Суперництво полягає в нав’язуванні іншій стороні вигідного для себе рішення. Суперництво доцільне в екстремальних і принципових ситуаціях, при дефіциті часу і високій ймовірності небезпечних наслідків.

Компроміс полягає у бажанні опонентів завершити конфлікт взаємними поступками, готовністю визнати претензії іншої сторони частково обґрунтованими, готовністю простити. Компроміс ефективний у випадках розуміння опонентом, що він і суперник мають рівні можливості, задоволення тимчасовим рішенням, загрози втратити все. Сьогодні компроміс — найбільш часто використовувана стратегія завершення конфліктів.

Пристосування, або поступка, - це вимушене або добровільне відмовлення від боротьби і здача своїх позицій. Прийняти таку стратегію опонента змушують різні мотиви: усвідомлення своєї неправоти, необхідність збереження добрих відносин з опонентом, залежність від нього, загроза ще більш серйозних негативних наслідків, відсутність шансів на інший результат.

Відступ від вирішення проблеми є спробою вийти з конфлікту при мінімумі втрат. Це може бути цілком конструктивною реакцією на тривалий конфлікт, яка застосовується при відсутності сил і часу для вирішення протиріччя, прагненні виграти час, наявності труднощів у визначенні лінії свого поводження, небажанні вирішувати проблему взагалі.

І, нарешті, співробітництво вважається найбільш ефективною стратегією поводження в конфлікті. Воно припускає спрямованість опонентів на конструктивне обговорення проблеми, розгляд іншої сторони не як супротивника, а як союзника в пошуку рішення.

Сподіваємося, що наші поради допоможуть читачам запобігти конфліктам чи гідно вийти з конфліктної ситуації, яка досі здавалася безвихідною.

Наталія Карманова,
студентка 4-го курсу факультету СПП

Про шляхи уникнення конфлікту між студентами та викладачами читайте у наступному номері.