По дорозі до університету

ЗДПІ. 30-ті роки. Як виховували?

“Хто не знає свого минулого,
той не вартий свого майбутнього.
Хто на шанує видатних людей свого народу,
той сам не вартий пошани”.
Максим РИЛЬСЬКИЙ

Знання знаннями, навички навичками, але далеко не на останньому місці була в той час у Запорізькому державному педагогічному інституті виховна робота. Її мету визначали так: “Сформувати вільних від пережитків минулого, залишків буржуазної моралі людей, всебічно розвинених духовно і фізично громадян з високими моральними якостями – зокрема, соціалістичним патріотизмом, інтернаціоналізмом, комуністичним ставленням до праці”. Звучить чудово. Але не забуваймо, що при тоталітарному режимі за хорошими словами подекуди приховувалося дещо інше. Гучно відзначали революційні свята: Ленінські дні, річниці Жовтневої революції, День Конституції, а також Перше травня й історичні дати.

Виховна робота, звичайно ж, насамперед велася в процесі навчання. Кожен предмет крив у собі виховні можливості, особливо історичні та літературознавчі науки, вивчення Конституції та воєнна справа.

Дієвою школою підготовки майбутніх педагогів і їх виховання ставало залучення студентів до суспільно корисної роботи. Інститут надсилав молодих людей на Дніпробуд, на заводи “Запоріжсталь” і Коксохім, на будівельні майданчики, на колгоспні та радгоспні лани. На Дніпробуді діяли численні курси підготовки кадрів. Учителями там були студенти. А студент фізико-математичного факультету М.М.Бучакчийський (згодом – відповідальний працівник облвиконкому) навіть керував одними з цих курсів.

Саме студенти допомагали заводам “Комунар” (нині – АвтоЗАЗ) та імені Дзержинського стати кращими підприємствами Запоріжжя.

Вони ж чудово проявили себе у дійсно благородній справі ліквідації неписьменності. Не минуло і двох місяців після відкриття інституту, як про його боротьбу з темнотою дізнався весь Запорізький округ. Студенти навчали грамоті в підшефних селах, брали участь у вечорах “За грамотність”, у конференціях товариства “Геть неписьменність”, у створенні його осередків на місцях. І в тому, що Запоріжжя першим рапортувало про повну ліквідацію неписьменності, була чимала заслуга студентів ЗДПІ. Важко переоцінити позитивне виховне значення такої справи.

Продовження буде

Іван ПУХА,
доцент;
Поліна БАРАНЕЦЬКА,
студентка філологічного факультету