На першому плані

В.В.Савін: “Я ніколи не відривався від університету”

Уже більше двох тижнів обов’язки ректора Запорізького державного університету виконує доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри загальної і прикладної екології Валерій Васильович САВІН. Донедавна – начальник державного управління екології і природних ресурсів у Запорізькій області. Його призначення, природно, викликало у викладачів, співробітників і студентів ЗДУ чимало запитань. Ми попросили Валерія Васильовича відповісти на деякі з них.

- Де ви навчалися?

- Я народився 29 березня 1957 року в місті Вузлова Тульської області. У 1980 році закінчив Московський інститут сталі і сплавів. Моя спеціальність – фізика металів. Потім я працював у МІСіС аспірантом, мо-лодшим науковим співробітником. Там же в 1985 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю “Фізика твердого тіла”. А невдовзі переїхав до За-поріжжя, прийшов на кафедру фізики тоді ще зовсім молодого Запорізького державного університету.

- Отже, ви не “варяг”, не чужа для нашого вузу людина?

- Я ніколи не відривався від університету. Саме за поданням Вченої ради ЗДУ в 1991 році мені присвоїли звання доцента кафедри загальної і теоретичної фізики. Саме тут я завідував кафедрою фізики твердого тіла і створював нову кафедру кристалохімії. Саме працюючи в Запорізькому державному університеті, написав і в 1994 році захистив докторську дисертацію. Навіть звання професора здобув у 2002 році за поданням Вченої ради ЗДУ.

- Ваша дружина – теж співробітник нашого університету?

- Так. Я щасливо одружений уже 23 роки. Моя дружина Людмила Олексіївна Савіна народилася і виросла в Запоріжжі. Вона кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри фінансів і кредиту ЗДУ.

- Певний час ви працювали в сусідньому технічному університеті...

- Так, з 1995 по 1999 рік я завідував в ЗТУ кафедрою хімії. Потім здобув призначення на посаду начальника державного управління екологічної безпеки в За-порізькій області (згодом його перейменували на управління екології та природних ресурсів). З 1999 року за сумісництвом працював професором кафедри охорони праці технічного університету, професором кафедри “Основи технології” Запорізького інституту економіки й інформаційних технологій. І в той же час я продовжував співробітничати в ЗДУ. З 2000 по 2002 рік був професором кафедри фізичного матеріа-лознавства університету. Водночас ми з В’ячеславом Олександровичем Толоком дійшли згоди, що екологія – це той надзвичайно перспективний бізнес-об’єкт, на який необхідно звернути пильну увагу. За підтримки В’ячеслава Олександровича в 2002 році мені вдалося відкрити в ЗДУ нову кафедру загальної і прикладної екології. Я став її завідувачем. З моєї ініціативи в університеті ліцензується спеціальність “Екологія”.

- Таким чином, коло ваших наукових інтересів – охорона оточуючого середовища?

- Мені довелося керувати науковою і науково-практичною роботою з проблем екологічно чистих технологій та матеріалів, а також займатися просвітницькою діяльністю в цьому напрямку. Маю близько 100 наукових публікацій. Зокрема, щодо гідридних технологій і альтернативних джерел енергії. А також щодо стійкості й управління складними багатофункціональними системами, включаючи екологічні системи. Серйозною є робота над міжнародним проектом Канадсько-української програми співробіт-ництва “Відпрацювання методології та механізмів адміністративно-підприємницької взаємодії відносно забезпечення моніторингу викидів парникових газів (на прикладі міста Запоріжжя)”. До речі, я координував й обласну програму “Моніторинг оточуючого природного середовища”.

- Валерій Васильович, ця ваша діяльність мала певний вплив на розвиток нашого університету?

- Крім того, що вдалося відкрити нову кафедру і (в найближчій перспективі) нову спеціальність, за моєю участю в ЗДУ виникла лабораторія з виробництва постійних магнітів на основі газорозпорошених порошків. Ми змогли налагодити наукові зв’язки з міжнародними науковими центрами, зміцнити мате-ріальну базу нашого університету.

- І все ж таки ви розумієте, що зараз у багатьох виникає питання: чому “відлучили від справ” В’ячеслава Олександровича Толока?

- Довелося врахувати проблемність ситуації, що склалася. У тому числі, факти корупції на економічному факультеті. На жаль, за все це персональну відпо-відальність несе перша особа вузу, тобто ректор. Мені запропонували взятися за виконання обов’язків ректора, щоб уникнути суб’єктивізму і непотрібного ажіотажу у вирішенні цього життєво важливого для університету питання. Потрібна була людина, яка має високу кваліфікацію водночас і в науці, і в управлінській діяльності, а також добре знає особливості вищої школи. Я начебто нейтральна людина, але завжди намагався жити духом, проблемами, надіями університету. - Що примусило вас узятися за керівництво вузом у такий складний період?

- З одного боку – доручення Міністерства освіти й науки, а з іншого – тяга до вищої школи, бажання виразити себе, своє “я” через наукову діяльність. Я щасливий, що повернувся до рідного університету. Прийшов, щоб разом із колективом трудитися, творити і рухатися вперед. Перед вузом стоять дуже важливі завдання. Ми не можемо не стати Національним університетом! Сподіваюся, що в пригоді стануть мої зв’язки із заводами, з Національною Академією Наук України. Так, наприклад, фізико-технологічний інститут НАНУ пропонує нам увійти до складу його науково-виробничого комплексу...

- На яких проблемах вищої школи ви вважаєте за потрібне зробити наголос?

- Треба більше уваги приділяти науковим школам. Добиватися спадкоємності поколінь: студент – викладач – учитель. На мій погляд, не можна забувати про учбово-допоміжний персонал, про його роль у вузі. Стоїть і “вікова” проблема: без її розв’язання немож-ливий розвиток вищої школи. Треба вдосконалити принципи і методи закріплення талановитих студентів в alma mater. Необхідно створити систему інститутів, які діяли би за принципом самоокупності. Слід спиратися на міжнародний досвід: саме в університетах зосереджуються акредитовані лабораторії, які виконують державні замовлення і приносять доходи. Нарешті, дуже важливою є відкритість і доступність інформації: не приховувати витратну і доходну частини університетського бюджету. Факультети, що формують основну доходну частину, повинні мати можливість розпоряджатися нею самостійно. Необхідно оптимізувати накладні загальноуніверситетські витрати. І частину коштів, що заробляються факультетами (у першу чергу, за підготовку контрактних студентів), залишати факультетам для їх стимулювання і розвитку. Співвідношення – це чисто економічне питання, яке підлягає розрахункам. А рішення слід приймати спільно! Треба прозоро розподіляти фінансування. Рахуватися з думкою колег. Основним принципом управління університетом повинна бути колегіальність: починаючи від Ученої ради. Звідти мають надходити реальні пропозиції. А завдання керівника – будь-яку раціональну зернину використати для розвитку і зміцнення нашого університету.