Ох, екзамени!

Ох, екзамени!

25 січня – Тетянин день. Славнозвісне свято, яке молодь полюбляє чи не більше, ніж Міжнародний день студентства. Можливо тому, що воно неофіційне.

Особливо тішить, що саме до цього терміну майже у всіх закінчується сесія. І можна, нарешті, зітхнути спокійно. І розслабитися. І пригадати, а як же воно було… З чим усіх і вітаємо! Цього разу історії про іспити збирали другокурсники з групи “Газетна журналістика”.

З плеєром в кишені

Без сумніву, всі не раз дивилися безсмертну комедію “Операция “Ы” и другие приключения Шурика”. Пам’ятаєте, як там студент вигадав радіоприлад, за допомогою якого намагався скласти іспит?

Подібний експеримент вирішив провести один хлопець… назвемо його Паша. Перед іспитом він надиктував основні положення на аудіокасету, а потім преспокійно відпочивав.

Настав день іспиту. Всі нервуються. Зі швидкістю машинки, що лічить гроші, гортають сторінки підручників та конспектів. Відчуття таке, як біля кабінету стоматолога. Але тільки не в Паші! Він слухає собі музику: в кишені плеєр, а касет він набрав з собою вдосталь. Але ось настав час заходити до аудиторії. І тут почалось!

Коли Паша сів готуватися й увімкнув свого “секретного помічника”, виявилося, що з навушників лунає лише музика. Як знайти потрібну касету серед десятка майже однакових, він завчасно не подумав! Тоді став перевіряти всі поспіль. А це, самі розумієте, справа не зовсім беззвучна. На нього почали косо позирати… Нарешті потрібна касета знайшлася. Яке щастя! Паша приготувався писати, але тут, як у одній відомій пісні “села батарейка”. В житті вийшло не краще, ніж в кіно. А ідея була гарна…

Денис КОЛЕСНИКОВ,
студент відділення журналістики

Конспект в штанах

Від сесії до сесії живуть студенти весело… Всі ми знаємо таке прислів’я. Але це неправда. Бо під час екзаменів студентське життя не менш веселе.

Думаєте, найстрашніше – складати екзамен? Ні-і-і! Найстрашніше – готуватися до нього. Якщо підготувався добре, то складати – саме задоволення. Ну, а якщо погано… Тоді на допомогу приходять знамениті “шпори”, “бомби” та інші засоби. Це найвеселіше: складати екзамен, замість знань маючи “студентський арсенал”. Про це згадуєш довго… Принаймні, до наступної сесії.

Шпаргалки ховають в різні місця, які тільки можна відшукати на одязі. А найлінивіші беруть на екзамени конспекти і навіть книги (!), які засовують, відповідно, за пояс.

Один мій знайомий вирішив прихопити і те, й інше, сховавши все це в штани. Коли він увійшов до аудиторії, викладач явно щось запідозрив і попросив бідного студента витягнути книгу. А коли той це робив, викладач помітив іще й конспект… І тут видав фразу, про яку потім сильно пожалкував: “Давай, витягай зі штанів усе, що там є”. Дівчата захихотіли, хлопці зареготали… А мій друг, не розгубившись і зрозумівши прикол, ще й перепитав: “Що, прямо усе?”

Викладач не знав, куди подіти очі і чомусь почервонів. А студент сів за парту та почав готуватися. Природно, він не склав цей екзамен. Не тому, що “препод завалив”, а тому, що нічого не знав і був “обеззброєний”… А тепер скажіть, хіба на екзаменах не весело?

Євген СОВА

З летючою халявою

Було 2 січня 2000 року. Втомлені студенти, трохи гойдаючись від напруженої… підготовки до екзамену, купкувалися біля деканату. Обговорювали, хто з ким… вчив. Та хто скільки… вивчив. Відчувався духмяний запах глибоких знань та ментолової жуйки.

Викладач також був готовий (до іспиту, зрозуміло). Його тривожила лише одна думка: “О Боже, як довго це триватиме?!” Він щиро сподівався на диво. І диво трапилося!..

Поки викладач шукав вільну аудиторію, студенти ще раз пропустили в себе вивчений матеріал та в екзаменаційному угарі відрегулювали вічне питання: “Хто перший?” Вирішили йти усі гамузом. А викладач затвердив їхню пропозицію.

Студенти миттю окупували всі задні парти, дістали захалявні книжечки (шпори)… І саме в цей момент сталося диво, котрого всі так прагнули. Раптово сильний порив вітру відчинив вікно та увірвався до приміщення. “Халява прилетіла, – миттю відреагував викладач. – Діставай залікові книжки!”

Так було складено найнебезпечніший для здоров’я іспит холодної зими 2000 року.

Гліб ГОНЧАРОВ

З таємничою силою

Було це на зимовій сесії, коли тільки-но прогримів новий 2001 рік. Студент після тяжкого святкування (а не після тяжкої підготовки) відчайдушно вирішив все-таки з’явитися на першому іспиті ХХІ століття. А іспит був з фізики…

“І треба було якимсь розумникам навідкривати стільки сил, що й не втямиш усі…” – мабуть, так міркував бідолаха, коли побачив свій білет. Щодо першого питання він ще міг виявити певний інтелектуальний потенціал. А от друге… Йому дісталася кінетична сила, а він знав лише силу тяжіння! Після довгого монологу, викладач спробував зупинити студента словами: “Кажіть по темі! У вас кінетична сила!” У відповідь пролунала швидка репліка: “Іншої не знаю!” – і продовжилася млосна розповідь про силу тяжіння. Ось як буває після святкування нового століття.

Юрій ВОЛОДЬКОВ