Спогад про свято

“Маленький кутюр’є” на маскараді

Для малюка Новий рік без Дідуся Мороза та Снігуроньки – не свято. Як хороша тьотя, я не могла залишити свого племінника без привітання. Тому, прихопивши брата, котрий вдягнувся Дідом Морозом, в костюмі Снігуроньки відправилася виконувати “почесний обов’язок”.

Ми вручили дитині подарунки і попрямували з її батьками на кухню, щоб випити шампанського. За розмовами забули про час… Але поки ми пили за Новий рік, мій заповзятливий племінник тихесенько вирізував дірочки та зірки в костюмі Діда Мороза. Коли, нарешті, зібралися йти, брат зазирнув у дзеркало, щоб поправити костюм і… мало не впав, побачивши рельєфні узори по краю каптана. А оскільки костюм був узятий напрокат, та ще й під заставу, можете собі уявити його реакцію! З червоними від злості очима він вбіг у кімнату до маленького капосника. Але слова малюка абсолютно обеззброїли його: “Дядю Ромо, чому ви сердитеся? Все рівно ви на Діда Мороза не схожі, а так хоч пальто буде гарне!”

Прощалися ми, сміючись. І тільки брат буркотів: мовляв, це останній в його житті маскарад і більше ніколи в житті він Дідом Морозом не буде. Мені ж роль Снігуроньки сподобалася. І мій костюм лишився цілим.

Племінника я тепер називаю “маленьким кутюр’є”. Він не зовсім розуміє смисл цього слова, але єхидно сміється. А я кожного разу, коли буваю у нього в гостях, перевіряю поділ пальто: чи немає там зірочок?

Юлія ЧУДНОВЕЦЬ,
студентка відділення журналістики