Нашій газеті 30 років!

Тридцятилітній ювілей для періодичного видання - вік таки дійсно солідний. Газета “Педагог” вперше вийшла з друку восени 1973 року, коли багатьох із сучасних її читачів ще й на світі не було. Три десятиліття - це й для історії немалий відрізок часу. Адже за цей період розвалився непорушний Союз, залишився у минулому соціалістичний устрій, Україна стала незалежною державою. А газета продовжує жити.

Видається вона тепер державним університетом, назву має іншу, і не один редактор змінився за цей час... Незмінним залишилося одне: газета продовжує бути відображенням університетського життя, його здобутків і проблем, його сьогодення і планів на майбутнє. Давайте разом, шановні читачі, писати історію нашої альма-матер - нашого рідного університету.

ВИЗНАЧЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ

Газеті Запорізького державного університету тридцять років. Привід для роздумів. За плином буднів ми часом лишаємо поза увагою, що орган преси є не тільки висвітлювачем подій на втіху читачеві. Всяка газета була і залишається пропагандистом, агітатором і організатором суспільного процесу. У даному випадку - в університеті. Тому надзвичайно важливо для редакційного колективу визначитися щодо того, яка природа того процесу і які пріоритети в ньому мають утверджуватися.

Як журналіст, я завжди шукав і шукаю відповідь на це питання. А як педагог-науковець, знаходжу ту відповідь у соціально-педагогічній концепції виховання. На правах першого редактора тепер університетської, а колись інститутської газети хочу викласти свої міркування. Хто зацікавиться, знайде більше у моїх наукових працях.

Почну з того, що діяльність людини, яка в центрі уваги газети, має дві сторони: працю і споживання, тобто користування здобутим працею. Часом і не своєю. Праця студента - навчання, результатами якого є знання. Якщо вони не використовуються студентом, то навчання перетворюється на самоціль. Життя студента іде поза культурою, яку вони несуть чи мають нести. Ви вже здогадалися, до чого я веду: домінувати над працею навчання повинно користування її результатами. Якщо знання є елементами культури народу, яку молода людина засвоює, то користування ними робить цю людину культурною. Організація процесу засвоєння і користування культурою є виховною роботою, а сам процес - виховним процесом. І саме він має бути пріоритетом для всякого організатора, в тому числі для газети.

Кожен момент організації виховного процесу - організація користування професійними знаннями, знаннями інших елементів культури свого народу: традиціями, мовою, літературою, музикою, танцями і т.д., - все це пріоритети у висвітленні життя університету.

Чим, якою культурою людина користується, може користуватися у повсякденні, на кожному кроці, такою вона і є як особистість. Така її культура, такий рівень культури.

Якщо це культура в кращих традиціях свого народу, то і особистість стабільна. Така особистість відтворює свій народ, продовжує його історичне буття. І тут надзвичайно важлива одна із складових виховного процесу - соціальний захист особистості, захист її можливостей користуватися культурою, здобутим знанням як спадщиною народу.

Найважчим і найважливішим є захист від побутового, повсякденного нав’язування низьких і чужих зразків поведінки як елементів культури. Це починається із слова, сказаного і почутого у спілкуванні. Якщо ми чуємо брутальні слова і не захищаємо себе й інших від них, якщо нам нав’язують не наші слова, не наш стиль мовлення, то ми як особистість опускаємося.

А нав’язується молодій людині на кожному кроці дуже багато чужого культурі її народу, її фаху, її інтелігентності. Їй говорять (з екранів, з приймачів, з агресивних горлянок): роби так, говори так, користуйся цим, нехтуй отим. У цьому потоці нав’язливих стандартів або безкультур’я взагалі, або чужої і в чужих інтересах культури молодій людині буває важко і зорієнтуватися, і вистояти. Газета може допомогти їй своїм словом, своєю інформацією, своїми орієнтаціями на перевірені віками традиції народу, на його мовну, ділову, духовну і предметну культуру, яка динамічно розвивається і повинна розвиватися молоддю у навчанні, у дозвіллі, у товариських стосунках.

Вихована людина, говорив відомий педагог А.С.Макаренко, це людина, яка використовує кращі зразки культури свого народу, відповідно говорить і діє не тільки під чиїмось наглядом, а й тоді, коли її ніхто навіть не спостерігає, тим паче не примушує. І треба додати: навіть тоді, коли її хтось примушує діяти всупереч тим зразкам культури. Отоді вона і є вихованою особистістю. Вітаючи університетську газету з ювілеєм, бажаю їй успіхів у благородній справі виховання особистості української молоді.

Юрій Гапон,
журналіст, педагог-науковець,
перший редактор газети-ювіляра

Ректорат, науково-педагогічні працівники, співробітники та студенти Запорізького державного університету щиросердо вітають із 30-річним ювілеєм свою газету, співробітників її редакції, тих, хто заснував газету, і тих, хто спілкується із читачами зараз.