Жерар Дельбек: “Зі ста французьких
студентів-першокурсників диплом отримують лише шістдесят”

Досить часто Запорізький державний університет приймає в своїх стінах закордонних гостей. Зазвичай це викладачі різних вищих навчальних закладів, які приїжджають, щоб охоче поділитися своїм досвідом у тій чи іншій галузі науки і, можливо, перейняти наш. Нещодавно, а саме з 6 жовтня і до 8 листопада, нашу кафедру романської філології відвідав викладач Жерар Дельбек. Власне, вдома, в місті Тулоні, що на півдні Франції, він є спеціалістом з англійської і вважає цю мову інтернаціональною. Для своїх 63 років він досить весела, розкомплексована людина. А взагалі, вчений дещо схожий на студента: в’язаний светр, джинси і рюкзак. Лише сивувате кучеряве волосся та борода говорили про відмінність його від студента. Отже, про Париж, Ейфелеву вежу та французьких студентів ми дізналися з перших рук.

- Пане Жераре, як нам відомо, ви були гостем багатьох вищих навчальних закладів світу. Чим, на ваш погляд, відрізняються системи освіти у різних народів?

- Як не дивно, але університети скрізь мають майже однакову систему функціонування. У минулому році я був у Китаї. Єдина різниця, на мій погляд, між, скажімо, українськими студентами і китайськими полягає в тому, що там усі на одне лице. Нехай вони мене пробачають, але так мені здалося. А у вас тут всі різні, і до речі, дуже вродливі дівчата навчаються у вашому університеті. Що ж до Франції, то в будь-який наш університет вступити дуже просто. Достатньо скласти випускні екзамени у школі - і ти вже студент. Навчання безкоштовне. Єдине, що потрібно, так це сплатити за оформлення документів і користування підручниками. Але це стосується тільки державних навчальних закладів.

- Оце і все? І ніяких тобі проблем?

- Ну, майже. Єдина проблема полягає в тому, що зі 100 студентів-першокурсників диплом отримують не більше 60. Навчатися не так легко, як вступити. Шанс дається усім. А далі все залежить від бажання і наполегливості самого студента. І, мабуть, це найголовніша відмінність між системами наших освіт.

- А взагалі, пане Жераре, як вам Україна?

- Вашу країну я уявляв собі зовсім іншою. Набрав з дому теплих светрів, думав, що тут вже сніг. А ви ще теплим сонечком бавитесь. І знаєте, люди в Україні привітні, чесне слово. Зустріли мене люб’язно, пригостили стравами справжньої української кухні, провели екскурсію містом, зокрема Хортицею - серцем України, за що я дуже вдячний. З вами легко спілкуватися, ви досить щирі люди, на відміну, нехай вибачають, від ваших сусідів, росіян. Україна із Росією - дві різні нації зі спільним корінням. Я навіть був знайомий із російським поетом паном Євтушенком. У молоді роки мені довелося в незвичну для Франції заметіль проїхати 400 км, щоб почути його поезію.

За місяць перебування в університеті я почав звикати до української мови. Мої враження від України незабутні, ваша мова на слух прекрасна, мелодійна, хоча змісту я майже не зрозумію. Я був присутній на багатьох лекціях у вашому університеті, сам проводив заняття, набув досвіду: чим простіше спілкування, тим більше розуміння. Своїм візитом до Запорізького державного університету цілком задоволений.

Світлана Левченко
Переклав з французької Михайло Воропай