Тіні забутих предків

У Запорізькому обласному архіві зберігаються післявоєнні звіти про роботу педінституту. Незважаючи на труднощі післявоєнного часу (нестача викладачів, участь у роботі підшефного шпиталю, відсутність обладнання для лабораторій і т. ін.), на диво вправно йшов нормальний учбовий процес. Тоді ще ніхто не здогадувався про те, які катаклізми чекають на колектив інституту у майбутньому.

І ось вже в звіті за 1947/1948 навчальний рік читаємо, що був звільнений викладач історії педагогіки Ф.О. Федоров за прояв низькопоклонництва перед буржуазною педагогікою. Це була тільки перша ластівка.

У 1949 році в країні розгорнулася так звана боротьба з проявами буржуазної реакційної ідеології, з космополітизмом і тому подібними “ворожими” явищами. Особливості цієї боротьби відчули на собі в першу чергу учбові заклади, в тому числі і ЗДПІ. Постраждали викладачі факультету мови і літератури та факультету природознавства. А відбулося це тому, що, скажімо, наука біологія була віддана Сталіним на осуд шарлатану Лисенко, а до науки про мову сам Сталін вирішив внести “свій вражаючий внесок”, щоб народ мав нагоду ще більше захоплюватися своїм вождем.

“Звичайно, такий внесок він міг би зробити і в біологію, однак там він довірив роботу Лисенко...”, “... скільки б він не гортав підручник “Алгебри” Кісельова та “Фізики” Соколова для старших класів, не зміг натрапити хоч би на якийсь щасливий поштовх.” (З роману А. Солженіцина “У колі першому”) У 1949 році було пред’явлено багато обвинувачень викладачам, які “були неспроможними проводити заняття на високому ідейно-теоретичному рівні, проводити боротьбу з проявами буржуазної реакційної ідеології в науках, виявились нездатними своєчасно розкрити та розгорнути боротьбу з космополітизмом та низькопоклонництвом перед буржуазною наукою”.

Викладачам факультету мови та літератури вказували на помилки у викладанні. Тобто, виявлялося, що вони не освітлювали з партійних позицій гамлетизм, творчість Флобера, допускали неточні характеристики історичних подій, творів окремих письменників.

Особливо тяжкого удару зазнав керуючий склад факультету. Були звільнені завідуючий кафедрою української мови Іван Савич Граєвський, завідуючий кафедрою російської мови Йосип Борисович Геншафт. Вони були звільнені за те, що не викликали політичної довіри. Багато хто з викладачів були звільнені тільки за те, що не використовували в своїх лекціях праці Сталіна.

У викладанні біологічних дисциплін “мали місце серйозні помилки та недоліки”. На лекціях завідуючої кафедрою ботаніки доцента Етель Михайлівни Пінсквер мав місце “формалізм та відірваність від великого досвіду соціалістичного сільського господарства. Мали місце “недоліки” у викладанні курсу дарвінізму, який читався завідуючим кафедрою зоології, кандидатом біологічних наук Тихоном Степановичем Чуписом . Доля викладачів цього факультету залишилася невідомою, тому що з початку 1950/1951 навчального року факультет природознавства був переведений до Мелітопольського педінституту.

У звіті за 1950-1951 рр. читаємо: “Викладачі інституту, вивчаючи геніальні праці тов. Сталіна Й.В. з питань мовознавства, почали краще готуватися до лекцій, вносити марксизм до викладання.”

У післявоєнні роки в інституті діяв ще один факультет – фізико-математичний. У звітах ми знаходимо, що фізико-математичні науки в основному читаються задовільно: на достатньому ідейно-теоретичному рівні.

Цікаво, чи було б усе “задовільно” на цьому факультеті, якби автор книги “Марксизм та питання мовознавства”, цього “великого внеску до скарбниці марксистсько-ленінської нації”, гортаючи підручник з алгебри чи фізики, таки наскочив на якийсь щасливий поштовх?..

Людмила БОЧАРОВА,
директор музею ЗДУ