Культурне життя Запоріжжя очима студентів

Чи є щось привабливіше для студента, ніж відпочинок? Мабуть, ні. На думку багатьох, особливо людей старшого покоління, студентський відпочинок – це суцільні гульки та вечірки. З цим я категорично не згодна. Студентство також відвідує театри, поетичні вечори, концерти, музеї та різноманітні екскурсії. Бо, як казав Гіпократ, “життя коротке, а мистецтво вічне”. І кожна людина мріє хоча б у думках доторкнутися до вічності. Як відомо, ніщо не втілює вічність так, як це робить театр. Тож першим кроком, який наближував нас до вічного, була п’єса Ірвінга Стоуна “Таємниці сім’ї Краун”, на яку ми ходили всією групою до театру імені Магара. Це чудова вистава, ідея якої – показати на прикладі однієї родини, наскільки сильно залежить від кожного благополуччя всієї сім’ї. У нас ця п’єса викликала дуже багато емоцій, як позитивних, так і негативних. Але кожен, хто її бачив, отримав величезне задоволення від гарної постановки п’єси та чудової гри акторів.

Наступним кроком до оволодіння таємницями культури була для нас, студентів-журналістів, екскурсія по релігійних місцях Запоріжжя. Першою ми відвідали православну церкву, що знаходиться у Космічному мікрорайоні, були ще й у католицькій та баптистській церквах, а також у храмі Крішни та синагозі. Коли споглядаєш неземну красу релігійних споруд та одягу, усвідомлюєш мистецьку цінність ікон та скульптур, коли чуєш спів віруючих, то відчуття неможливо описати – це якесь благовіння перед вічною духовною величчю.

А відчути свою причетність до української історії нам допомогла екскурсія до музею Запорізького козацтва, який знаходиться на острові Хортиця. Коли ми потрапили туди, то цілком полинули в історичне минуле нашого міста, нас підхопила ріка історичних подій. Ми побачили на власні очі, якою багатою є наша історія, яким загадковим було наше минуле, якими великими були наші пращури, якою високою була їхня культура. Нам раптом здалося, що пустим і нецікавим було досі наше життя, коли ми ще не мали цих знань.

Тепер я не можу не погодитися з Чеховим у тому, що “мистецтво дає крила й заносить далеко-далеко”. Головне – прагнути отримати ці крила, а вже в Запоріжжі є багато місць для духовного розвитку творчої особистості. І мої думки самі собою вилилися у рядки:

Той смак життя – культура зветься,

І коли гинеш у тлі днів,

Вона у серці відгукнеться,

Щоб ти душею не збіднів.

Еліна Савустьянова,
першокурсниця філологічного
факультету, гр. 3213-1