Думки вголос

Сучасний дискурс Т.Шевченка

13 березня в контексті Шевченківських свят відбувся круглий стіл викладачів філологічного факультету зі студентами-журналістами на тему “Т.Г.Шевченко і сучасність”, організований спільними зусиллями кафедр журналістської творчості й української літератури.

Хтось може закинути, що подібні події відбуваються щорічно, звичайні, можливо, нудні. Але тут ви глибоко помилитесь. На сучасному етапі розвитку й відродження українства на поверхню виринає весь непотріб у вигляді скандальних “матеріяльчиків”-пасквілів на видатних діячів нації. Бо ми, не знаючи глибинних підвалин своєї історії, не вміючи дорівнятися й оцінити всю її велич, змушені, як сліпі кошенята, тикатися навпомацки й шукати шлях у темряві “перехідного періоду”.

Тоді в пригоді стають такі “визначні постаті”, як “слав-нозвісний” О.Бузина. Людина, що насмілилась привселюдно звинувачувати й засуджувати геніїв, – Т.Шевченка, Лесю Українку, І.Франка... Зате на їх славі можна нагріти собі руки, отримати ім’я й силу-силенну грошей, вишукуючи сенсацій, натяків, які можна було б використати як PR-акцію для себе. Блискучий приклад профанації, що мала шалений успіх для автора…

Хоча… нічого нового у його “інтелектуальному трілері” чи в інших “статєйках” знайти неможливо. Навіть окреслений ним жанр не відповідає дійсності. Правильно колись сказав англієць-сенсуаліст Джон Локк: “Немає нічого в інтелекті, чого раніше не було б у відчуттях”. Відчуття – це річ, немислима для Бузини, бо він живе тільки інстинктами. Не може бути інтелектуалом людина, яка, перш за все, не поважає себе. А це відчувається у невмілому, однобічному “витлумачуванні” фактів з життя поета і навіть у незнанні елементарних професійних термінів (адже за фахом О.Бузина – спеціаліст-філолог… з російської мови, щоправда, але це не служить йому виправданням – теорія літератури вивчається всюди).

Звідси питання, яке поставила доцент кафедри української літератури В.О.Кравченко: “Хто ж тоді вовкулака-відступник, перевертень? Аж ніяк не Шевченко. Виходить – Бузина!”

Однак, у негативі завжди можна побачити і позитив. “Захалявна книжечка” Бузини – це найкраща реклама Шевченкові, блискуче підтвердження того, що про визначних людей не забувають. А виступи на зразок цього дають потужний поштовх для відновлення інтересу до особистості, спонукають до роздумів і не мнеш блискучих знахідок. Тоді виходить: “Спасибі, пане Бузино”?!

На засіданні круглого столу було багато виступів: говорили люди з великим досвідом, пропонували свої версії молоді викладачі, коментували й оцінювали студенти. Звичайно, написати про все неможливо, занадто багато вражень і думок. Нарешті зійшлися на тому, що кожен має відкрити Т.Шевченка для себе, починаючи з його творів, які, на жаль, читаємо лише в школі, та й то “з-під палки”, на оцінку.

На мою думку, мав рацію Ю.Макаров, називаючи фільм “Мій Шевченко”, адже у кожної людини є своя мікрогалактика, в якій – свій неповторний набір пріоритетів і шкала цінностей.

Однак, хотілося б наголосити на тому, що людина, яка стала причиною пристрасних суперечок і спричинила до ви-словлення абсолютно протилежних поглядів уже упродовж двох століть, заслуговує на повагу і пошану.

Говорячи про Шевченка, звичайно, не треба забувати, що він – звичайна людина, як і ми з вами. Однак, геній тим і вирізняється серед усіх, що він схожий на всіх, а на нього – ніхто!

Катерина БУСЛАЄВА,
асистент кафедри теорії літератури й журналістики