Репортаж з електрички

Дикий вагон

Поїзд “Енергодар – Запоріжжя” відправився рівно о 18.15. Нестерпний гамір, ядучий запах тютюну і брутальне: “Дайте пропхатися!” – свідчили про те, що вагон ущент забитий… студентами. Тільки в темному кутку тулилася самотня бабуся, широко розкритими очима спостерігаючи за екзотичними звичаями сучасної молоді. Та ще їхала сімейна пара з дітьми.

Раптом відчинилися двері і провідник гучно попередив:

- Товариші пасажири, ви готові? Я іду!

У відповідь почулося:

- Я готов и днем, и ночью. Только тут, среди сует, я забыл про свой билет.

Цей “геніальний” поетичний екзерсис перекрив дикий регіт. Хтось підхопив:

- Коль нет билета, вам и Запорожья не видать. Гоните бабки, иль будете пешком шагать!

Оплески. Потім один з хлопців ухопив гітару і затягнув до болю сумне про студентів та їх нелегке, але веселе життя. Народ ненадовго притих: мабуть, заслухався.

Одна компанія витягла зі своєї сумки пляшечку… з перцем і почала “за всіх потроху”. Двоє хлопців, розвалившись на сидіннях, грали в дурня. Третій працелюбно і старанно… вискрібав на столі ім’я коханої дівчини.

Ось і Василівка. Один з тих, що “потроху” заволав:

- Скоріш, та заносьте ж цю бабусю з пиріжками! Хоча бабусю не треба, а от пиріжки – тягніть.

Кілька секунд – і пахощі пиріжків з капустою, картоплею і ще бозна чим рознісся по всьому вагону.

Їдемо далі. Студенти щось затужили, гітара замовкла, розплакалась маленька дитина, і стало так тихо… Але тут Микола з верхньої полиці розповів анекдот і до сліз сміявся весь вагон. Сміявся аж до Запоріжжя. Бабуся, що тихо сиділа в своєму кутку, прошепотіла:

- Які ж ви, студентики, люди веселі. З вами не знудьгуєшся.

От і приїхали…

Наталія НАХОД,
студентка