Вітаємо з Новим 2004 роком! Нехай Різдво Христове в душу кожного з нас принесе щастя і любов!

Валерій Савін: першочергові завдання перед нами ставить швидкоплинний час

Цитуємо листа, який надійшов із Академії наук вищої школи України професору В. В. Савіну: “Щиро вітаємо! Загальними зборами Відділення Вас обрано академіком АН ВШ України.”

Підводити підсумки пройденого життєвого етапу та намічати майбутні перспективи напередодні Нового року стало традицією в суспільстві. Президент кожної країни в новорічну ніч звертається до нації. Окреслити недавнє минуле і подивитися в майбутнє нашого університету ми попросили ректора ЗДУ, доктора фізико-математичних наук, професора Валерія САВІНА.

- Валерію Васильовичу, рік, що минає, став переломним як для вас, так і для Запорізького держуніверситету. Які події 2003 року вбачаються вам найголовнішими?

- Більша частина трудового колективу університету під час виборів ректора підтримала мою концепцію розвитку університету, повірила в те, що перед нами велике майбутнє. Настав час, коли докорінно змінюється концепція вищого навчання, коли треба навчатися жити і діяти в нових умовах, ефективно розвиватися, повністю виконувати ті функціональні обов’язки, які покладають на наш університет міністерство, регіон, батьки студентів, які в нас навчаються.

Я щасливий тим, що наш колектив, люди високоосвічені, які працюють у кращому навчальному закладі області, пов’язали своє майбутнє в якійсь мірі зі мною. Можливо, більш важливого моменту в моєму житті не буде.

- Чи задоволені ви тим, що вдалося здійснити минулого року? Чи залишились нереалізовані задуми? - До деякої міри задоволений. Незважаючи на складність ситуації, ми успішно провели набір першокурсників, зберегли фінансово-економічну стабільність, здійснили деякі другорядні заходи, потроху будували і ремонтували, збільшили фонд заробітної плати, дещо покращили побутові умови та харчування.

Але, звичайно, можна було досягти значно більшого, якби не труднощі перехідного періоду, коли емоції пересилюють розум. Емоції доцільні в коханні, у спорті, а сфера науки та навчання - це соціально-політична сфера, і тут повинен перемагати розум. Я нікого не звинувачую, інакшою ситуація і бути не могла. Та все ж прикро, що не все із наміченого вдалося здійснити. Так, не акредитували за четвертим рівнем спеціальність “журналістика”, не підготували документів на акредитацію юридичного факультету. Проте ж, відкрили три нові спеціальності: політологію, екологію, інформатику.

Так що, з цілого ряду причин я не міг здійснити усього, що намічав. А втім, я завжди стараюся намітити більше ніж можливо виконати, щоб стимулювати себе. Це мій суб`єктивний стиль: краще намітити більше і бути невдоволеним собою, ніж пишатися мінімумом.

- Валерію Васильовичу, а чи не було моменту, коли ви пожалкували, що пішли на цей крок очолити ЗДУ як виконуючий обов’язки ректора?

- Мене одразу запитали, коли я прийшов сюди навесні, чи підготував я платформу для відступу. Ні, відповідав я, своїх рішень я не переглядаю. Робота в управлінні екологічної безпеки - це чітко виважені заходи, обов’язкові до виконання. Робота в університеті творча, динамічна, приносить емоційне задоволення.

І все ж, якщо я скажу, що не переживав за останні півроку моментів відчаю, то покривлю душею. Були такі складні ситуації, коли я навіть жалкував за прагматичним минулим. І все ж відчуттям жалю за вчорашнім, як бачите, не піддався.

- Які перспективи для ЗДУ ви вбачаєте в майбутньому? Які пункти своєї програми збираєтесь реалізувати перш за все?

- Першочергові завдання намітив не я, а швидкоплинний час, і у нас його, часу, дуже мало, не більш ніж півроку. За цей час ми повинні повністю підготувати документацію для досягнення статусу Національного університету, що підніме рівень визнання і дасть нам можливість самостійно гармонійно розвиватися.

Ми відчуваємо значну недостачу навчальних площ, і тут будемо діяти в двох напрямках. По-перше, це інвентаризація і оптимізація вже існуючих приміщень, по-друге, створення нових. Прискореними темпами створимо інформаційно-технічний центр, що буде відповідати всім сучасним вимогам і куди кожен студент зможе прийти і безкоштовно скористатися послугами комп’ютера.

Ми взяли на баланс 56-ту школу-ліцей, у Космічному мікрорайоні маємо три двоповерхові споруди, у ремонт яких вже інвестували 300 тисяч гривень, а цілком реконструкція потребує 2,7 млн. грн. Це дозволить нам, вирішивши на вченій раді, яким факультетам найбільш необхідні додаткові площі і які з них найбільш мобільні, перевести туди певні наші підрозділи. Я передбачаю, що питання може стати конфліктним: кого виселять? Але часи, коли прагнули до компактності, пройшли. Скажімо, на Правому березі ми маємо чудовий плацдарм для профорієнтаційної роботи, адже там бракує спортивних і культурних центрів. Досить перенести туди частину нашого спорткомплексу, створити умови для творчості театральної студії і ми будемо мати прихильників в особі і дорослих, і їхніх дітей, наших майбутніх студентів. Співпраця з ліцеєм № 79, школою в Малій Білозірці дозволить створити навчальну базу для відкриття нових спеціальностей “музична педагогіка” та “образотворче і декоративне мистецтво”, а прийняття наш баланс ДК імені Дробязко дасть площі для майбутнього інституту мистецтва та науки.

Ще одне першочергове завдання - це, звичайно, житло. Перш за все, ми короткий строк відновимо статус малосімейного гуртожитку. Передбачаємо взяти в оренду на 25 років гуртожиток по вулиці Дзержинського, що належить інституту вдосконалення лікарів, - це також полегшить житлову проблему.

Крім того, вже час зрушити з місця чергу на житло. Добудова незавершених споруд - один із перспективних шляхів, і ми збираємося наступного року взяти на баланс такі будинки, домовитися з сусідніми інститутами про спільні інвестиції і почати втілення планів у життя.

Перспективним мені вбачається і укладення угоди з муніципалітетом щодо надання житла висококваліфікованим спеціалістам у сфері економіки, юриспруденції, соціології та управління. Це не означає, що ми будемо надавати житло тільки “чужим”, але не можна забувати про те, що за цими спеціальностями після 2007 року на нас чекає акредитація і наші науково - педагогічні кадри повинні відповідати вимогам. Будемо раді, якщо нашим, університетським викладачам вдасться захиститися і стати докторами наук.

- Той факт, що ви переконаний трудоголик, відомий усім. І все ж, як будете зустрічати Новий рік? Збираєтеся відпочити?

- Їхати нікуди не збираюся, ми вже багато років зустрічаємо Новий рік удвох з дружиною. Ні, утрьох - ще наш улюбленець, такса Феромонт. А після дванадцятої ночі лунають дзвінки у двері, приходять у гості близькі друзі. А ще дзвонить телефон - вітають із Москви, Франції та Гренобля колишні однокашники.

Про те, що Валерій Васильович, як переконаний еколог, живу ялинку вдома вже давно не ставить, я дізналася від його дружини, Людмили Олексіївни. Проте щороку він купує якісь нові іграшки, налаштовує електричні гірлянди та прикрашає синтетичну і дуже милу ялинку.

Людмила Олексіївна в цей час готує новорічний стіл. Сталих догм вона не визнає, у неї немає ніяких салатів “Олів’є”. Планує цього разу австрійський салат (основний інгредієнт - риба) і салат французький, до складу якого входять копчення та чорнослив. Передбачається і традиційна смажена гуска, але все це на святкову вечерю. Опівночі ж, під передзвін курантів, у домі ректора подають десерт (цукерки, морозиво, фрукти) і піднімають бокали з шампанським.

- Що ви, Валерію Васильовичу, хотіли б побажати нашим читачам, співробітникам та студентам ЗДУ?

- Новий рік, Різдво, я впевнений, мають божественну основу, якщо наше суспільство знову до них повертається. І я хочу закликати всіх своїх колег: давайте спільними зусиллями створювати щасливе, світле майбутнє для кожного зокрема і для всіх загалом! Навколо нас повинно бути якомога менше зла, але намагатися знищити його, то марна справа. Треба створити умови, щоб для зла не залишилося місця, щоб навколишня аура була добрішою, яснішою і чистою. Нехай здійсняться всі ваші мрії!

Тамара ХОМЕНКО