Я дуже люблю гумор!
І як без нього жити?! Я не уявляю!
Він може підняти настрій, викликати усмішку,
а це вже дуже багато.
Микола Дем’яненко,
кандидат філологічних наук,
доцент, колишній викладач ЗДУ

Правдиві історії

Один юнак довго сидів (писали твір з російської літератури) і нічого не робив. Потім щось написав, іде до нас і кладе на стіл аркуші паперу. Ми кинулись туди. Він написав: “Рождённый ползать – летать не может”... Зайшов ректор, прочитав, посміявся, каже: “Може, ви йому трієчку поставите”?

Викладач читає лекцію. З останнього ряду студент кричить:

-Громче! Не слышно!

-Оно вам надо? – запитує лектор...

Студент запитує у професора:

-Якби вам запропонували мішок грошей або мішок розуму, що б ви взяли?

-Звичайно, мішок розуму! – відповідає професор.

-А я б узяв мішок грошей, - каже студент і зауважує: - Кожен бере те, чого йому не вистачає...

-Чому ви так хвилюєтесь? – запитує доцент у студента. – Ви боїтесь моїх запитань?

-Ні, я боюся своїх відповідей, - говорить студент.

Одного разу я приймав екзамен з методики російської мови в заочників (Запорізький педінститут). Під час екзамену розпитував, що цікавого є в школі, де працює заочник, чи є сильні вчителі та ін.

Запитую у студентки із сільської школи:

-Що у вашій школі цікавого?

-Та немає нічого! Була пожежа, школа згоріла, і нічого не залишилось.