Я дуже люблю гумор!
І як без нього жити?! Я не уявляю!
Він може підняти настрій, викликати усмішку, а це вже дуже багато. Микола Дем’яненко, кандидат філологічних наук, доцент, колишній викладач ЗДУ
Правдиві історії
Один юнак довго сидів (писали твір з російської літератури) і нічого не робив. Потім щось написав, іде до нас і кладе на стіл аркуші паперу. Ми кинулись туди. Він написав: “Рождённый ползать – летать не может”... Зайшов ректор, прочитав, посміявся, каже: “Може, ви йому трієчку поставите”?
Викладач читає лекцію. З останнього ряду студент кричить:
-Громче! Не слышно!
-Оно вам надо? – запитує лектор...
Студент запитує у професора:
-Якби вам запропонували мішок грошей або мішок розуму, що б ви взяли?
-Звичайно, мішок розуму! – відповідає професор.
-А я б узяв мішок грошей, - каже студент і зауважує: - Кожен бере те, чого йому не вистачає...
-Чому ви так хвилюєтесь? – запитує доцент у студента. – Ви боїтесь моїх запитань?
-Ні, я боюся своїх відповідей, - говорить студент.
Одного разу я приймав екзамен з методики російської мови в заочників (Запорізький педінститут). Під час екзамену розпитував, що цікавого є в школі, де працює заочник, чи є сильні вчителі
та ін.
Запитую у студентки із сільської школи:
-Що у вашій школі цікавого?
-Та немає нічого! Була пожежа, школа згоріла, і нічого не залишилось.
|