Слово до випускника

Ми не прощаємося!

Коли першокурсник розкриває ще абсолютно чисту, новеньку залікову книжку і, хвилюючись, подає її викладачеві… Тоді здається, що до закінчення університету неймовірно далеко. Така довга-довга дорога, що їй не видно кінця… Але не встиг оком зморгнути – ось він уже, останній державний екзамен. Ось у твоїх руках диплом. І вже не буде лекцій, іспитів, суворих викладачів, веселих однокурсників… Сумно?

Тобі доводилося коли-небудь відрекомендовуватися випадковим попутникам, наприклад, у поїзді? Говориш: “Студент університету”, – і це звучить гордо! У двох словах закладений мільйон можливостей. Поки що невизначених – і від того ще більш грандіозних.

Та ось ти вже не студент – спеціаліст. Треба працювати. І нікого не цікавить, чому ти недовчив якусь тему і пропустив повз вуха настанови викладача. На разі потрібен результат, а не виправдання. Навіть за оцінки у заліковій книжці не сховаєшся: мовляв, он вона стоїть, моя трієчка – отже, щось знаю? Праця – найсуворіший екзаменатор. Успіхи та невдачі залежать лише від тебе і від того “багажу”, який ти прихопив із рідних університетських стін.

Університет прагне завжди пишатися усіма своїми вихованцями. Він сподівається, що ти ніколи не забудеш свою alma mater і не втратиш до неї вдячності. ЗДУ завжди залишиться рідним домом для своїх випускників. Ми не прощаємося. Ми говоримо тобі: “До побачення!” І зичимо, щоб про тебе завжди відгукувались із шаною: “Це справжній професіонал!”

РЕКТОРАТ, ПРОФКОМ і СТУДРАДА ЗДУ