Особистість

Юлія Аппен. “ДУША ОБЯЗАНА ТРУДИТЬСЯ!..”

З Юлею Аппен я познайомилася в обласному музично-драматичному театрі. Там, у малому залі, раз на два тижні по понеділках відбуваються так звані “Музичні Академії”. Збираються люди (від студентів до пенсіонерів) і слухають компакт-диски із записами дуже складної серйозної музики.

Того вечора звучали симфонічні твори Брукнера. Мене здивувало, що чи не половину публіки складала молодь. Поцікавилася у молодих людей, які сиділи поруч, хто вони.

- Юлія Аппен, студентка математичного факультету Запорізького державного університету, – представилася дівчина. А хлопець виявився студентом економічного факультету ЗДУ Дмитром Очеретіним. Юля вперше прийшла на “Музичні Академії” восени 2001 року. І з того часу не пропустила жодної (!) зустрічі. Мало того, вона “спокусила” музикою чимало своїх друзів, котрі поповнили не дуже численну до того молодіжну частину аудиторії.

- Знаєте, куди ще можна піти студенту? – спитала Юля. І розповіла про клуб “Сходження” в кінотеатрі “Зірка”, де можна подивитися шедеври світового кінематографу.

- А в театрі-лабораторії “Vie” на острові Хортиця ти була? – я вирішила “просвітити” співрозмовницю. – Це найсучасніший у Запоріжжі театр. Тобі, напевне, сподобається… - Ну, як же! Мій улюблений театр! – з ентузіазмом вигукнула дівчина.

Потім до неї підсів чоловік, який приніс у подарунок… камінь! Це ще одне хобі Юлі: вона колекціонує камінці з різних міст.

- У мене є шматочок Івано-Франківська, Києва, Нюрнберга… – перелік вийшов досить довгим. Крім того, виявилося, що дівчина – безкоштовно, на волонтерських засадах, – деякий час працювала на “телефоні довіри”…

Тоді я не знала, що невдовзі зустрінуся з Юлею Аппен у квартирі моїх друзів, де зберуться святкувати день народження Тарковського й обговорювати плани кіноклубу “Сходження” його ветерани. Її викличуть в останній момент телефонним дзвiнком – і вона миттю примчить із Пісків аж на бульвар Шевченко, щоб репрезентувати на “посиденьках” молодих кіноманів Запоріжжя.

А потім ми побачилися на VІ Міжнародному фестивалі “Добрий театр” в Енергодарі. Юля Аппен приїхала туди як глядач. Заплатила за місце у готелі і купила квитки на всі 19 фестивальних вистав. Після цього у неї лишилося коштів хіба що на кефір. Та й на готель вистачило тільки на 4 дні (решту ночей Юля збиралася провести… в електричці). Проте це її не лякало. На які жертви не підеш заради мистецтва!

Безкорисливим і захопленим завжди щастить. Зрештою, знайшлося, де переночувати. А учасники фестивалю залюбки “підгодовували” свою шанувальницю, охоче з нею спілкувалися. Мені, чесно кажучи, було приємно, що Юля – студентка нашого університету. Нехай скептики буркочуть: мовляв, молодь цікавлять лише розваги. Але ж є Юля Аппен та її друзі!

Недавно я зустріла дівчину біля ЗДУ.

- Захистила диплом! – радісно повідомила вона. Юля уже працює. І я переконана, що кожен, хто познайомиться з нею, сповниться повагою до університету, в якого такі випускники. Як там у Заболоцького? “Душа обязана трудиться и день и ночь, и день и ночь!”

Віталіна МОСКОВЦЕВА