Звітує рада ветеранів

Далеке та близьке

Майже чотири роки пропрацювала рада ветеранів війни і праці університету, до якої входили А.С.Бровко, І.П.Індукторов, І.К.Круцило, С.Ф.Орлянський і Г.К.Упрямцева. Головні завдання, які ставила перед собою рада: зберегти і продовжити добрі традиції, започатковані попереднім складом; забезпечити подальшу матеріальну і моральну підтримку ветеранів (особливо тих, хто гостро в ній потребує); вести патріотичне виховання студентської молоді.

Думаю, що в основному організація ветеранів (і, зокрема, її рада) ці завдання виконала. У нас були радощі загальнодержавних і власне університетських урочистостей; особистих, відзначених преміями і подарунками, ювілейних дат ветеранів, соратників по зброї у боях із фашизмом та колег по роботі.

Не обминули нас і гіркі, сумні дні розставання із дорогими нам людьми. 19 осіб пішли з життя за ці чотири роки. І серед них учасники бойових дій Ф.М.Борщевський, І.О.Булавін, Х.Я.Кругляк, В.Ф.Маремпольський, М.Й.Левін, В.С.Сокірко, М.І.Хиньов, Є.І.Чернов. Нині ветеранська організація університету виглядає так: 18 учасників бойових дій Вітчиз-няної (в т.ч.17 інвалідів); 32 трудівники тилу воєнних років (в т.ч. 3 інваліди); один ветеран військової служби, інвалід; 142 ветерани праці; 42 громадянина похилого віку (один інвалід). Усього 235 пенсіонерів. З них найбільшої уваги сьогодні потребують семеро самотніх людей: В.А.Задорожня, Ю.Є.Мазур, В.І.Псарьов, Л.І.Фока, О.Г.Фролова, М.А.Шебалова, І.І. Шиліна. Їх матеріальне становище особливо складне.

Значна частка наших пенсіонерів продовжують працювати, за що треба похвалити і їх самих, й університет. Це корисно: своїм старанням, високою службовою дисципліною, знаннями, дис-ципліною, умінням вести роботу – вони служать яскравим прикладом для молодих спеціалістів.

Найбільш священними для нас за традицією попередників стали дві дати: День Перемоги і День звільнення нашого міста від німецько-фашистських загарбників. Відзначаємо їх зі студентами біля пам’ятника, спорудженого на честь викладачів і студентів Запорізького державного педагогічного інституту, які загинули на фронтах Вітчизняної війни. Напередодні цих днів особливо активізуються зустрічі ветеранів зі студентами. Крім того, наші фронтовики – часті гості у школах, технікумах, ПТУ. Найактивнішими останнім часом були В.О.Юматов, В.К.Іваненко, Х.Я.Кругляк, І.М.Фішман, І.П.Індукторов, А.С.Бровко. Останньому тричі надавалася честь виступати від імені університету на мітингах Жовтневого району біля танку на Радянському майдані.

Великою подією для університету став 70-річний ювілей нашого вищого навчального закладу. Спільно з відділом виховної роботи, за складеним його тодішнім начальником С.Ф.Орлянським планом, проводилися пошукові операції з такою тематикою: студенти перших курсів – “В гостях у ветерана Вітчизняної війни”; другокурсники – “Мій родовід”; третьокурсники – “Старше покоління і я”; четвертокурсники – “Моє місце в громадському і культурному житті міста”. В результаті вдалося зібрати цікаві матеріали. Кращі доповіді прозвучали на студентській конференції, а ректорат заохотив їх авторів.

До того ж до плану входили “Читання з історії вузу”, які проводилися в університетському музеї, а також зустрічі ветеранів зі студентами на факультетах, виступи ветеранів на семінарах кураторів академгруп, участь ветеранської організації в урочистостях, концертах, присвячених вузівському ювілею, де (як завжди) блиснули своїми виступами ветерани З.Г.Білоусова, С.Я.Литвак, В.З.Табарєв.

Неможливо у короткій статті перелічити все зроблене за чотири роки. Зрозуміло, не обійшли нас і невдачі, недоліки. Так, наприклад, ми не добилися того, щоб урочисті мітинги біля пам’ятника загиблим відвідували декани факультетів, завідувачі кафедр (досі єдиними присутніми були лише проректори В.З.Грищак і В.Г.Ткаченко). Участь у цьогорічних заходах до Дня Перемоги в.о.ректора В.В.Савіна – приклад згаданим вище керівникам, бо подібні загальнодержавні урочистості стосуються всіх патріотів, а не тільки ветеранів, багато з яких уже не в силах здійснювати такі походи з дому і все ж стараються добратися на мітинг. Студенти все це помічають і, треба думати, роблять невтішні висновки про своїх керівників-вихователів, коли не бачать їх “у загальних лавах”.

Цікаво, що торік міська ветеранська організація відзначала своє 15-річчя, тоді як нашій, інститутсько-університетській, уже всі 35. Біля її джерел стояли такі ініціатори, як полковники В.Д.Возжин і П.С.Попович, доценти І.П.Щербак і Ф.М.Борщевський, тодішній начальник відділу кадрів І.М.Коломоєць, лаборантка П.А.Донченко. Тож, нам є чим пишатися. І ми знаємо, яким шляхом іти далі.

Вікторія ДЄНЄЖНА,
студентка ІІІ курсу історичного факультету