Подорожі

День Києва, подарований студентам

В Україні свято! Громада святкує День своєї столиці. І в студентів ЗДУ теж свято! Бо вперше на моїй пам’яті університет виділив службовий автобус, щоб ми мали змогу поїхати на День Києва. Красно дякуємо за це!

Потрапивши до числа “обраних” і не замордованих до кінця семестру студентів, вирушаю до столиці. Після традиційно безсонної ночі, подолавши 500 кілометрів, намилувавшись під час зупинок на зоряне небо – нарешті, в’їжджаємо до столиці.

Місто зустріло нас тихим ранком вихідного дня, вимитими вулицями та неодмінними для травня свічками каштанів. Хоча ми потрапили лише на другий день свята, але не було помітно жодних “наслідків” дійства: ні повних смітників, ні розбитих пляшок, ні інших ознак, що супроводжують цілодобові народні гуляння. Киянам таки є за що любити міську владу!

Висипавши з автобусу, люди побігли хто куди. Всі намагалися зробити цей весняний день повним життя. Тому дехто попрямував до… зоопарку. Інші – до ботанічного саду. Шанувальники культури – вкотре оглядати історичні пам’ятки столиці.

Програма в усіх студентів збігалася в одному: встигнути якомога більше побачити, з’їсти-випити та використати кілометри фотоплівки. Мозаїка вражень складалася зі столичною динамічністю: безлюдний Хрещатик (городяни відсипалися після нічних забав), ранкова кава в “Глобусі”, перегони легкоатлетів по перекритому проспекту, 4 години під палючим сонцем (думаєте, слабо?!) на людяному, але все рівно чарівному Андріївському узвозі, всеукраїнські змагання з брейк-дансу на Контрактовій площі, футбольний матч між “Динамо” і “Шахтарем” на республіканському стадіоні… Все це – з перервами на морозиво, хот-дог, пиво-колу (кому що до смаку). Шкода, що не можна бути в кількох місцях одразу! В цей же час відбувався показ моделей вітчизняних модельєрів біля Бессарабського ринку, концерт “зірок” на Європейській площі. Кому пощастило - встиг заспівати разом із Кондратюком. Більш помірковані студенти запевняли усіх святих у Лаврі, що наступного навчального року будуть чемними та старанними, і просили “халяви” на цю сесію.

Результат при будь-якій програмі однаковий: червоні від сонця та емоцій обличчя, натерті ноги, але щасливі усмішки. Поверталися знову вночі, щоб із понеділка з іще більшим запалом узятися за навчання. Шкода, що автобус не гумовий! На День Києва потрапив мізерний відсоток студентів.

Будемо сподіватися… Варто зробити традицією… Тішимося надією…

Ні, краще так: “Коли там наступне свято?” – “Акція “Незалежність. Європа. Майбутнє” наприкінці серпня”.

...І знову в столиці. Чуєте, панове в ректораті?!

Олена НЕСТЕРЕНКО,
студентка відділення журналістики